Мене, текел, фарес

П’ятий розділ книги Даниїла розповідає про великий бенкет, який вавилонський цар Валтасар справив для тисячі своїх вельмож. Вавилонські написи показують, що Валтасар правив столицею як спадкоємець престолу за свого батька Набоніда, який роками жив далеко від міста; Даниїл називає його батьком Навуходоносора, а по-єврейськи «батько» може означати й предка чи попередника. Гості пили із золотих і срібних посудин, забраних із храму в Єрусалимі, і славили своїх богів. Тоді пальці людської руки «писали навпроти свічника на вапні стіни царської палати» (Даниїл 5:5). Жоден мудрець Вавилона не міг цього прочитати. Даниїл прочитав: «Мене, мене, текел, упарсин» — ці слова означають і міри ваги — і пояснив їх як «полічено», «зважено» і «поділено». «Тієї ж таки ночі» Валтасара вбито (Даниїл 5:30); 539 р. до н. е. Вавилон упав перед персами на чолі з Киром.

В українській мові слова «мене, текел, фарес» (так вони звучать у слов’янській Біблії) стали знаком вироку й близького кінця: коли продажі падають місяць за місяцем, крамниці вже написано її «мене, текел, фарес». Кажуть і про «вогняні письмена на стіні» — про ясні знаки того, що чомусь незабаром кінець, які можна помітити заздалегідь.