Сіль землі

Ці слова взято з Нагірної проповіді, де Ісус, сівши на горі, каже слухачам: «Ви сіль землі» (Від Матвія 5:13). Сіль була одним із найцінніших товарів давнього світу. В Ізраїлі її добували головно біля Мертвого моря, яке Старий Завіт називає Соляним морем; вона надавала смаку простій щоденній їжі й не давала рибі та м’ясу зіпсуватися, а розділити за столом хліб і сіль означало пов’язати себе з людьми. У тому самому вірші Ісус питає, що буде, «коли ж сіль звітріє». За одним поясненням, сіль, зібрана біля Мертвого моря, була змішана з іншими мінералами, і коли вологість вимивала з неї сіль, лишався тільки несмачний порошок, придатний хіба на те, щоб його викинути.

Сьогодні «сіллю землі» називають звичайних людей, чесних, добрих і надійних, без показності й пихи: «Її батьки — справжня сіль землі». Це похвала простій доброті, а не багатству чи званню. Завдяки перекладам Євангелій цей вислів живе в багатьох мовах.