Біблія › Плани читання › Жанри Біблії

1. День 1

   Оповідь

   Рут 1:1–18

   Більша частина Біблії — оповідь, і єврейські історії розповідаються стисло. Оповідач рідко описує обличчя, кімнати чи почуття й майже не коментує; люди показують, хто вони, тим, що кажуть і роблять. Книга Рут починається, як і багато історій, з часу й місця: «за тих часів, як правували судді», голод, родина з Вифлеєма йде жити в Моаб. За п’ять віршів помирають троє чоловіків. Далі історію ведуть розмови: Ноема знову й знову вмовляє невісток вернутися, Орфа йде, Рут лишається. Ключові слова повторюються, щоб показати головне, тут — «вертатися» і «піти назад». Читайте повільно й помічайте, хто говорить, хто відповідає, а хто мовчить.

2. День 2

   Закон

   Вих 21:28–36

   Закони П’ятикнижжя мають дві основні форми. Одні — короткі накази, як Десять заповідей: роби, не роби. Інші — випадки: якщо станеться таке, то робиться так. Вихід 21 повний таких випадків — тут віл, що заколе людину, відкрита яма, віл, що вб’є іншого вола, — і кожен має свої варіанти: чи мав віл звичку бодатися, чи попереджали його власника? Закони такого ж роду збереглися в сусідів Ізраїлю: Закони Хаммурапі, царя Вавилону в XVIII столітті до н. е., теж розглядають справу про бодливого вола. За поширеною думкою, такі збірки не намагалися охопити кожен випадок, а давали приклади, на які судді спиралися у своїх міркуваннях. Тора вміщує свої закони в розповідь про Ізраїль біля Синаю.

3. День 3

   Родоводи та списки

   Бут 11:10–26

   Списки — окремий жанр у Біблії: родоводи, переписи, списки царів, міст, дарів і будівничих. Буття 11:10–26 веде від Сема до Аврама за сталим зразком: проживши стільки-то років, він породив сина; потім жив ще стільки-то років і мав інших синів і дочок. Оскільки зразок повторюється, читач бачить, де він ламається: у Тари три сини, і починається історія Аврама. Книга Буття побудована на заголовках, як у вірші 10, — «се постань», єврейською toledoth, — що відкривають і списки, і розповіді. Давні царські списки Месопотамії, як-от Шумерський царський список, теж приписують найдавнішим правителям дуже довгі царювання. У списку шукайте зразок і місце, де він змінюється.

4. День 4

   Псалом

   Пс 121:1–8

   Єврейська поезія не має рими й сталого розміру в нашому розумінні. Її ознака — паралелізм: за рядком іде інший, що повторює, розвиває його або йому протиставляється. Термін запровадив англійський учений Роберт Лаут у 1753 році. Псалом 121 підіймається, мов сходами: вірш 3 закінчується словами «твій сторож не дрімає», а вірш 4 підхоплює їх і йде на крок далі: «Сторож Ізраїля не задрімає, і не засне він». Рядки короткі й повні образів: гори, тінь по правиці, сонце вдень і місяць уночі. Багато псалмів мають надпис; у цього — «посходня пісня», як у псалмів 120–134: за однією думкою, їх співали прочани, що йшли до Єрусалима на свята, за іншою — їх названо за сходами храму. Псалми співали: читайте їх уголос.

5. День 5

   Мудрість

   Прип 10:1–12

   Книги мудрості — Приповісті, Йов, Екклезіаст, а в деяких Бібліях Премудрість Соломона і Сирах — про те, як влаштоване життя: праця й лінощі, слова, гроші, друзі й родина. З 10-го розділу Приповісті — збірка окремих висловів по два рядки, і в цих розділах більшість побудована на протиставленні: син розумний і син безумний, руки дбайливі й руки ліниві. Вислови, що стоять поруч, не мусять складатися в одне міркування; кожен можна зважити окремо, а два можуть навіть тягти в різні боки, як Приповісті 26:4–5 про відповідь безумному. Сусіди Ізраїлю теж мали літературу мудрості: єгипетський твір «Повчання Аменемопе» близький до Приповістей 22:17–24:22, і вчені обговорюють, як вони пов’язані. Читайте по кілька висловів за раз.

6. День 6

   Пророцтво

   Ам 1:1–8

   Пророки здебільшого промовляли, перш ніж щось було записано; їхні слова зібрано в книги, часто під заголовком, що каже, хто був пророк і коли він говорив. Амос 1:1 називає скотаря з Текої, царів Юди та Ізраїлю VIII століття до н. е. і час — «двома роками перед землетрусом». Значна частина пророцтв — поезія, короткими частинами, які називають пророчими висловами. Багато з них починаються формулою посланця — «Так говорить Господь», — як посол починав послання царя. Тут крізь ланцюг пророцтв проходить один зразок: «за три провини… і за чотири» — Дамаск, Газа і далі, аж до 2-го розділу: Тир, Едом, Аммон і Моаб, потім Юда та Ізраїль. Найбільше допомагає знання історії часу пророка.

7. День 7

   Євангеліє

   Мк 1:1–15

   Євангелія розповідають про життя, навчання, смерть і воскресіння Ісуса. Багато вчених порівнюють їх з античними біографіями, грецькими bioi, які теж добирали епізоди й вислови, щоб показати, якою була людина, а не описували все життя рік за роком; інші наголошують на тому, чим Євангелія від них відрізняються. Євангеліє від Марка, на думку багатьох учених найдавніше, відкривається рядком-заголовком і одразу переходить до Йоана Хрестителя, без розповіді про народження. Темп у нього швидкий: грецьке слово euthys, «зараз», трапляється близько 40 разів. Матвій, Марко і Лука мають багато спільних епізодів, часто подібними словами, і їх називають синоптичними Євангеліями — від грецького „видимі разом“; Йоан розповідає по-своєму. Читайте Євангеліє від початку до кінця, як одну книгу.

8. День 8

   Притча

   Лк 15:11–32

   Притча (грец. parabolē, євр. mashal) — коротка розповідь чи порівняння з повсякденного життя: сівба, рибальство, вівці, монети, весільний бенкет. У перших трьох Євангеліях — кілька десятків притч Ісуса; Євангеліє від Йоана вживає інші образи мови. Єврейські вчителі пізніших століть теж розповідали притчі, часто починаючи словами: «До чого це можна порівняти?» У 15-му розділі Євангелія від Луки поруч стоять три: про загублену вівцю, загублену монету й загубленого сина, і в кожній — знахідка та свято. Третя складається з двох половин, про молодшого сина і про старшого, а її кінець відкритий: читачеві не сказано, чи ввійде старший брат. Прислухайтеся до подробиць, які помітив би перший слухач, — батько біжить, перстень, годоване теля, — і до несподіванки.

9. День 9

   Послання

   Флм 1:1–24

   Двадцять одна книга Нового Завіту — листи. Листи того часу, багато з яких знайдено на папірусах в Єгипті, мають один зразок: відправник, адресат, привітання, часто подяка чи побажання здоров’я, далі основна частина і привітання наприкінці. Послання Павла до Филимона, найкоротше з його листів, має всі частини: Павло і Тимотей — Филимонові та церкві в його домі; «благодать вам і мир» замість звичайного грецького привітання chairein; подяка; прохання про Онисима; привітання від супутників Павла. Павло диктував писареві (Рим 16:22) і часом дописував рядок власною рукою (вірш 19). Листи читали вголос зібраній церкві (Кол 4:16). Кожен написано для однієї ситуації, яку читач відтворює з самого листа: прочитайте його за один раз.

10. День 10

    Апокаліптичне видіння

    Об 1:9–20

    Об’явлення дістало назву від свого першого слова грецькою — apokalypsis, «відкриття». Апокаліптичні тексти — у Біблії частини книг Даниїла й Захарії та книга Об’явлення; поза нею — єврейські твори, як-от 1 Книга Еноха, написані приблизно від III століття до н. е. до I століття н. е., — розповідають про видіння: провидцеві показують небо чи прийдешні часи, часто разом із провідником, який пояснює побачене. Їхня мова символічна: числа, кольори, звірі, зорі. Тут Йоан на Патмосі бачить «подібного Сину чоловічому» посеред семи світильників, і текст сам пояснює два образи: зорі — це ангели семи церков, світильники — церкви. Багато образів походять від старозавітних пророків. Подробиці розуміють по-різному; спершу прочитайте книгу цілком.

У застосунку план пам’ятає, де ви зупинилися, позначає прочитані дні й щодня нагадує про читання. Біблія Куліша.

• Читання з коментаремДнів: 90
• Хронологія і картаДнів: 60
• Слова оригіналуДнів: 30