Біблія › Плани читання › Читання з коментарем

1. День 1

   На початку

   Буття 1

   Про книгу. Буття — книга початків: світу, людства і роду Авраама, Ісаака та Якова. За традицією її написав Мойсей. Вона охоплює найдавніші часи та добу патріархів (приблизно 2100–1700 рр. до н. е.) у Месопотамії, Ханаані та Єгипті. Її розділи відкриваються єврейським заголовком toledoth — «ось історія».

   Звичайне єврейське слово для Бога, elohim, має форму множини, але вживається з дієсловами в однині, а дієслово bara («творити») у Старому Завіті завжди має підметом Бога. «Пуста та порожня» передає tohu і bohu — приблизно «дика й безлюдна». Небо уявляється як склепіння між водами. Сонце й місяць, яким поклонялися сусіди Ізраїлю, навіть не названо на ім’я. Єврейська доба починалася із заходом сонця.

2. День 2

   Змій і сад

   Буття 3

   Єврейське слово, що означає хитрість змія, arum, перегукується з arummim — «нагі» — наприкінці попереднього розділу: чоловік і жінка були нагі й беззахисні, а змій — хитрий. Вислів, який часто перекладають як «у час денного холодку», найімовірніше означає вечірній вітерець, хоча дехто розуміє його як шум бурі, що звіщає Божу присутність. Ім’я Єва (khawah) звучить подібно до єврейського дієслова «давати життя». Херувими, крилаті охоронці Божої присутності, заступають шлях назад. У книзі Буття рух на схід часто означає віддалення від Божої присутності чи благословення.

3. День 3

   Потоп

   Буття 7

   Розповідь точно датує початок потопу — сімнадцятим днем другого місяця, — і це надає їй тону літопису. Води приходять і знизу, і згори, руйнуючи межі, встановлені в оповіді про створення, коли води було розділено і з’явився суходіл. Дієслово, яким описано підйом вод, — «множилися», — те саме, що вжито під час творення про живих істот, які наповнюють землю. Додаткові «чисті» тварини призначалися для їжі та для жертви Ноя, хоча докладні закони про їжу з’явилися пізніше, на Синаї. Сорок — число, яке в Біблії часто пов’язане з випробуванням.

4. День 4

   Вавилонська вежа

   Буття 11

   Дія відбувається у Вавилонії, на півдні Месопотамії, де каменю було мало, тож будівничі вживали випалену цеглу й смолу з природного асфальту; у Ханаані, навпаки, каменю було вдосталь. Вежа, найпевніше, була зикуратом — ступінчастою храмовою вежею, яку вавилоняни вважали священною горою, де боги сходили на землю. Назва Бабель звучить подібно до єврейського слова «змішати». Далі розділ простежує рід Сима до Тераха, чия родина покинула Ур — одне з головних міст Шумеру поблизу Перської затоки — і перейшла до Харану, торгового осередку приблизно за 550 миль на північний захід, відомого культом місяця.

5. День 5

   Аврам вирушає до Ханаану

   Буття 12

   Аврам дійшов до Ханаану, але жив там як тимчасовий поселенець, переносячи свій табір, бо родючими землями володіли ханаанеї. Дуб Море біля Сихема був, імовірно, ханаанським священним місцем: Море означає «учитель», а гаї в Ханаані часто бували святилищами. Аврам збудував там жертовник, а також біля Бетела. Коли настав голод, він пішов до Єгипту, який, зрошуваний Нілом, часто потерпав від голоду останнім. «Фараон» — це титул, а не особисте ім’я. Те, що Аврам називав Сару своєю сестрою, може відображати звичай, за яким шлюб сестри влаштовував брат. Ця історія дуже нагадує пізніше перебування Ізраїлю в Єгипті.

6. День 6

   Завіт з Аврамом

   Буття 15

   Бездітний Аврам боявся, що його маєток успадкує управитель, Еліезер із Дамаска, як велося, коли чоловік не мав сина; єврейський текст обігрує співзвучність слів «Дамаск» і «спадкоємець». Обряд відображає давній спосіб скріплювати клятву: тварин розтинали навпіл, і той, хто давав обіцянку, ручався за своє слово життям (порівняйте Єремії 34). Єврейський зворот буквально означає «розтяти» завіт. Чотириста років гноблення — мабуть, кругле число. За єврейською хронологією Вихід відбувся близько 1446 р. до н. е., хоча багато дослідників датують його приблизно 1270 р. до н. е.

7. День 7

   Авраам та Ісаак на Морії

   Буття 22

   Землю Морія книга Хронік ототожнює з пагорбом, на якому згодом стояв Храм у Єрусалимі, і пізніші ізраїльтяни читали цю історію у світлі свого богослужіння там. Назва, яку Авраам дає цьому місцю, Ягве-Їре, означає «Господь усмотрить»; оповіді про патріархів часто закріплюють головну думку в назві. Закон Ізраїлю згодом прямо засудив принесення дітей у жертву. Розділ завершується звісткою від Авраамового брата Нахора на сході, до родини якого належать Ревека, майбутня дружина Ісаака, і син на ім’я Уц — можливо, предок Йова.

8. День 8

   Сон Якова в Бетелі

   Буття 28

   Яків іде на північ, до родини своєї матері, щоб узяти дружину зі свого роду, як колись чинила Авраамова родина. Ісаак благословляє його в ім’я Ель-Шаддай, традиційно — «Бог Всемогутній». Єврейське слово, що означає «сходи» (традиційно «драбина»), більше ніде в Біблії не трапляється; імовірно, воно нагадувало пандус або сходи на зикурат — храмову вежу, яку вважали зв’язком між небом і землею. Камінь біля Якової голови був, певно, великим — радше захистом, ніж подушкою. Поливання олією відокремлювало річ для священного вжитку, а Бетел («дім Божий») згодом став одним з головних святих місць Ізраїлю.

9. День 9

   Йосифа продано до Єгипту

   Буття 37

   Цей розділ відкриває історію Йосифа — одну суцільну оповідь, що тоном відрізняється від попередніх частин Буття. Йосифові сімнадцять років, він перший син Рахилі, улюбленої дружини Якова. Розкішне вбрання показувало, що батько має намір дати йому найбільшу частку спадку; протягом усієї історії зміна одягу позначає зміну становища. Сни сприймали поважно як Божі послання, особливо коли вони повторювалися. Брати випасали отари далеко від дому: Сихем лежить приблизно за п’ятдесят миль на північ від Хеврону, а Дотан — ще миль за п’ятнадцять далі. Купців названо і ізмаїльтянами, і мідіянами; «ізмаїльтяни», можливо, було загальною назвою пустельних племен.

10. День 10

    Поховання Якова та Йосифа

    Буття 50

    Тіло Якова забальзамували за єгипетським звичаєм, і Єгипет оплакував його сімдесят днів — лише на два дні менше, ніж тривала жалоба за фараоном. Йосифові потрібен був дозвіл фараона, щоб залишити свою службу й поховати батька в Ханаані, — це було його перше повернення додому за тридцять дев’ять років. Вислів «народжені на колінах Йосифа» описує символічну дію: покладаючи новонароджених собі на коліна, людина оголошувала, що вони належать до її роду. Йосиф попросив, щоб колись його кості винесли з Єгипту; за книгою Ісуса Навина, їх згодом поховали в Сихемі. Його смерть завершує добу патріархів.

11. День 11

    Рабство в Єгипті

    Вихід 1

    Про книгу. Вихід розповідає, як ізраїльтяни звільнилися з єгипетського рабства, отримали завіт на горі Синай і збудували скинію. За традицією книгу написав Мойсей, хоча багато дослідників у цьому сумніваються. Події зазвичай датують або приблизно 1446 р. до н. е., або приблизно 1270 р. до н. е. Назва походить від грецького exodos — «шлях назовні, вихід».

    Приблизно з 1650 до 1550 р. до н. е. північним Єгиптом правили семітські загарбники, яких називають гіксосами; після їх вигнання нові правителі, можливо, не довіряли всім семітам, зокрема й ізраїльтянам. Пітом і Рамсес ототожнюють з поселеннями, збудованими в пізній бронзовій добі. На півночі каменю було мало, тож більшість споруд зводили з висушеної на сонці цегли, змішаної із соломою. Походження слова «єврей» неясне.

12. День 12

    Неопалима купина

    Вихід 3

    Мойсей зустрічає Бога на горі, яку тут названо Хорив, а деінде здебільшого Синай; обидві назви, ймовірно, позначають ту саму гору. «Що тече молоком і медом» описує багату землю з пасовиськами для худоби та квітами для бджіл. Ханаан — вузька смуга між Середземним морем і Аравійською пустелею — був перехрестям торгівлі між Єгиптом і рештою Близького Сходу, і за нього точилася запекла боротьба. Боже ім’я Ягве — імовірно, форма єврейського дієслова «бути». Пізніші юдеї не вимовляли його вголос, а читали замість нього adonay («Господь»); точна вимова невідома, а «Єгова» — штучне поєднання цих двох слів.

13. День 13

    Перша Пасха

    Вихід 12

    Пасхальний місяць авів, пізніше названий вавилонським ім’ям нісан, припадає на березень–квітень, коли багато давніх народів відзначали весняні свята. Ісоп — невеликий кущ із цупкими, щільними гілками — служив пензлем. Прісний хліб нагадував про народ, що виходив поспіхом, а їли пасхальну вечерю вбраними в дорогу. Юдеї й сьогодні святкують Пасху. Число 600 000 чоловіків дискусійне: воно може бути буквальним або символічним, а може, єврейське elep («тисяча») означало військовий загін. Грецький і самаритянський тексти відлічують 430 років від часів Авраама.

14. День 14

    Перехід через море

    Вихід 14

    Точне розташування Пі-Гахірота, Мигдолу та Баал-Цефона, де Ізраїль отаборився біля моря, сьогодні невідоме. Єгипет був найбільшою військовою силою того часу, а його легка колісниця — найдосконалішою зброєю: швидка й маневрена, вона часто везла візника і воїна, — можливо, тому текст згадує командирів. Єврейське слово для Божої «слави», kabod, має відтінок ваги й значущості. Вислів про колеса єгипетських колісниць давні переклади розуміють по-різному; можливо, легкі колеса ламалися в глибокому піску там, де щойно була вода.

15. День 15

    Десять заповідей

    Вихід 20

    Завіт на Синаї має форму давніх близькосхідних договорів, у яких великий цар встановлював умови для підвладного народу: ім’я царя, огляд минулих подій, умови, письмова копія, свідки, благословення й прокляття. Тут вступ називає Царя і нагадує про визволення з Єгипту. Деінде єврейський текст називає ці заповіді «Десятьма Словами». Дієслово в заповіді проти вбивства означає протиправне вбивство, а не будь-яке позбавлення життя. Жертовники мали бути з землі або з нетесаного каменю, без сходів, — можливо, щоб відрізнити богослужіння Ізраїлю від ханаанських обрядів.

16. День 16

    Золоте теля

    Вихід 32

    Ідол, можливо, був молодим биком — поширеним символом сили й родючості, подібним до зображень, які народ знав у Єгипті; назва «теля», можливо, глузлива. Аарон проголосив свято Господеві, поєднавши ідола з Богом Ізраїлю. Єврейське слово, яким описано «забаву» народу, може мати сексуальний відтінок, а культи родючості часто включали такі обряди. Золото, стерте на порох, яке народ мусив випити, робило ідола нечистим. Розбиття скрижалей, можливо, означало, що завіт порушено. Левити стали на бік Мойсея.

17. День 17

    День Очищення

    Левит 16

    Про книгу. Левит — книга настанов для богослужіння Ізраїлю: про жертви, священство з коліна Левія, святі дні та обрядову чистоту. За традицією вона походить від Мойсея. Дія відбувається біля підніжжя гори Синай, після спорудження скинії і перед мандрами пустелею, приблизно 1446 або 1270 р. до н. е.

    День Очищення, десятого дня сьомого місяця, був найурочистішим днем Ізраїлю і єдиним обов’язковим постом; сьогодні його відзначають як Йом Кіпур. Лише первосвященник, убраний у простий льон, входив до найвнутрішнішої кімнати святилища, яку уявляли як тронну залу царя. Значення слова Азазел непевне: можливо, «козел, що відходить», пустельний демон, «повне усунення» або скеля.

18. День 18

    Дванадцять розвідників у Ханаані

    Числа 13

    Про книгу. Числа розповідають про мандрівку Ізраїлю від гори Синай через пустелю до моавських степів, за Йорданом навпроти Ханаану, у той час як одне покоління вимирало, а наступне підростало. Назва книги походить від двох переписів. За традицією вона походить від Мойсея, з участю пізніших переписувачів і редакторів. Події датують приблизно 1445–1406 або 1269–1230 рр. до н. е.

    Розвідники пройшли близько 275 миль — від пустелі Цин на півдні до Лево-Хамата в Сирії. Вони минули Хеврон, де жила Авраамова родина; Цоан, пізніше названий Танісом, був відомим містом у дельті Єгипту. Перший стиглий виноград з’являється наприкінці липня або в серпні. Кадеш часто ототожнюють із джерелом Айн-ель-Кудейрат, хоча деякі дослідники розміщують його деінде.

19. День 19

    Шема

    Повторення Закону 6

    Про книгу. Повторення Закону — прощальна промова Мойсея в моавських степах, за Йорданом навпроти Єрихону, через сорок років після Виходу. Вона повторює і розширює синайський завіт для народу, що ось-ось оселиться в Ханаані, у формі, подібній до давніх близькосхідних договорів, особливо хетських. За традицією автор — Мойсей; дія відбувається близько 1406 або 1230 р. до н. е.

    У цьому розділі є Шема, названа за своїм першим єврейським словом shema («слухай»), — головне визнання віри Ізраїлю, яке й досі читають у юдаїзмі. Пізніша юдейська практика виконувала заповідь прив’язувати Божі слова до руки й чола буквально — за допомогою тфілін (філактерій), маленьких коробочок з уривками Тори, а заповідь про одвірки — за допомогою мезузи, невеликого футляра, прикріпленого до одвірка.

20. День 20

    Падіння Єрихону

    Ісус Навин 6

    Про книгу. Книга Ісуса Навина розповідає, як Ізраїль під проводом Мойсеєвого наступника Ісуса Навина перейшов Йордан, здобув гірський край Ханаану й поділив землю між дванадцятьма колінами. Її автор невідомий. Події датують або приблизно 1406–1376 рр. до н. е., або приблизно 1230–1200 рр. до н. е., коли Ханаан був мозаїкою малих міст-держав, кожне з власним царем.

    Єрихон, поблизу Йордану, стеріг два головні шляхи до центрального гірського краю, тож його треба було здобути першим. Баранячий ріг (єврейською shofar) міг видавати кілька звуків, щоб скликати до бою або до богослужіння, а воїни кричали, щоб підбадьорити себе й налякати ворога. Місто було цілком присвячене Богові, тож його метали пішли до скарбниці святилища.

21. День 21

    Покликання Гедеона

    Судді 6

    Про книгу. Книга Суддів охоплює час між Ісусом Навином і першими царями, коли коліна Ізраїлю не мали центральної влади й раз у раз зазнавали гноблення від сусідів. Місцеві герої, яких називали суддями, проводили їх у часи лиха. Автор невідомий. Цей період датують або приблизно 1376–1050 рр. до н. е., або приблизно 1200–1050 рр. до н. е.

    Мідіян колись вважали суто кочовиками, але тепер відомо, що вони будували міста й панували над частинами Аравії та південного Заїордання. Їхні сезонні набіги — можливо, одні з перших свідчень про використання верблюдів у великому війську. Ваал був ханаанським богом бурі та родючості, а Ашеру часто зображували священним деревом або стовпом; батько Гедеона доглядав місцеве святилище Ваала.

22. День 22

    Рут залишається з Ноомі

    Рут 1

    Про книгу. Рут — коротка оповідь з часів суддів, близько 1100 р. до н. е., про моавітянку-вдову, яка лишається вірною своїй свекрусі-ізраїльтянці й стає прабабусею царя Давида. Автор невідомий. На відміну від жорстоких подій книги Суддів, вона показує звичайне родинне й хліборобське життя у Вифлеємі.

    Голод у гірському краї Ізраїлю зазвичай спричиняла посуха, а в Моаві, на південний схід від Юди, іноді йшли дощі, коли в Юді їх не було. Вважалося, що кожен народ має власного бога своєї землі, тож повернутися до Моаву означало повернутися до його богів. Ноомі називає Бога shadday («Всемогутній») — це слово натякає на силу й піклування. Жнива ячменю починалися між кінцем березня і серединою квітня.

23. День 23

    Господь кличе Самуїла

    1 Самуїлова 3

    Про книгу. Перша книга Самуїлова розповідає, як Ізраїль перейшов від вільного союзу колін під проводом суддів до царства, через історії Самуїла, Саула і юного Давида. Автор невідомий. Вона охоплює події приблизно 1050–1011 рр. до н. е. У єврейській Біблії Перша і Друга книги Самуїлові спочатку становили одну книгу.

    Самуїл хлопцем служив у святилищі в Шило, де зберігався ковчег завіту. Священники мали підтримувати світильник у святилищі всю ніч. Подвійне звертання на ім’я позначає урочисту мить, як з Авраамом і Мойсеєм. Наприкінці Самуїла знають як пророка «від Дану аж до Беер-Шеви» — традиційний вислів про всю землю з півночі на південь.

24. День 24

    Давид і Голіят

    1 Самуїлова 17

    Війська стояли одне проти одного через долину Ела — родючу долину приблизно за п’ятнадцять миль на південний захід від Вифлеєма, на шляху до филистимських земель. У давніх війнах сторони інколи дозволяли обраним борцям вирішити битву, щоб зменшити втрати. Голіят походив із Гату, одного з п’яти филистимських міст. Праща була шкіряною кишенькою на двох шнурах: її розкручували й відпускали, і камінь летів зі смертельною силою; користувалися нею й воїни. Голіят проклинав Давида своїми богами; головним филистимським богом був Дагон. Єрусалим тоді ще не був ізраїльським містом.

25. День 25

    Давид здобуває Єрусалим

    2 Самуїлова 5

    Про книгу. Друга книга Самуїлова розповідає про царювання Давида після смерті Саула: громадянську війну, об’єднання колін, війни з сусідами та негаразди в його власній родині. Автор невідомий. Вона охоплює приблизно 1011–971 рр. до н. е. У єврейській Біблії вона становила одну книгу з Першою книгою Самуїловою.

    Єрусалим, яким володіли євусеї, був тоді невеликим укріпленим містечком площею, можливо, дев’ять–дванадцять акрів. Розташований на межі між Юдою та північними колінами, він став нейтральною, центральною столицею з природним захистом і джерелом води. Як саме Давид його здобув, дискусійно: рідкісне слово, яке часто перекладають як «водогін», може означати шахту, а може бути й образним. Долина Рефаїм лежить між Вифлеємом і Єрусалимом.

26. День 26

    Божа обітниця Давидові

    2 Самуїлова 7

    Давид, який тепер жив у кам’яному палаці, оббитому кедром, хотів збудувати постійний храм для ковчега, що досі стояв у наметі. Доти місцем богослужіння була скинія — переносне святилище-намет. Розділ обігрує слово «дім»: Давид хотів збудувати Богові дім (храм), але Бог обіцяє Давидові дім (династію царів). Царів на давньому Близькому Сході часто називали пастирями — це пасує Давидові, колишньому пастухові. Пророк Натан з’являється тут уперше з трьох разів в історії Давида. Згодом Храм збудує Давидів син Соломон.

27. День 27

    Соломон освячує Храм

    1 Царів 8

    Про книгу. Перша книга Царів розповідає про царювання Соломона, про поділ його царства після його смерті 931 р. до н. е. на Ізраїль на півночі та Юду на півдні і про пізніших царів аж до Ахава. Автор невідомий. Вона охоплює приблизно 973–853 рр. до н. е., коли давні держави — Єгипет, Ассирія та хети — були слабкими.

    Соломон, схоже, чекав майже рік після завершення Храму, щоб його освячення припало на свято Кущів, осіннє свято врожаю. Священники внесли ковчег, що доти стояв у наметі, разом із його жердинами, як того вимагав закон. Соломон молився, піднявши руки до неба. Люди зібралися від Лево-Хамата на півночі до Єгипетського потоку (Ваді-ель-Аріш) на півдні.

28. День 28

    Царство розділяється

    1 Царів 12

    Після смерті Соломона його син Ровоам, що царював у 931–913 рр. до н. е., пішов до Сихема, давнього політичного й релігійного осередку північних колін, щоб його визнали царем. Північ вимагала полегшення від Соломонової примусової праці й важких податків. «Скорпіони» — імовірно, батіг із колючками або цвяхами. Ровоам послав Адонірама, наглядача над примусовою працею, і його закидали камінням. Новий північний цар, Єровоам, поставив золотих телят у Бетелі, на півдні свого царства, і в Дані на крайній півночі — обидва місця мали давні релігійні традиції; розкопки в Дані виявили платформу святилища, або «пагірок».

29. День 29

    Ілля на горі Кармел

    1 Царів 18

    Під час посухи Ахав шукав трави, щоб зберегти життя своїм коням, а коні мали вагу: напис ассирійського царя Салманасара III повідомляє, що Ахав привів близько 2000 колісниць на битву під Каркаром 853 р. до н. е. Гора Кармел — пасмо, що сягає узбережжя Середземного моря, — була відома ханаанськими культами, а Ваал був ханаанським богом бурі, нібито подавцем дощу. Єврейське слово, яким описано «вагання» народу, означає «кульгати» і, можливо, натякає також на танець пророків Ваала. Глузування Іллі висміюють богів, яких уявляли з людськими потребами. Їзреел лежав приблизно за сімнадцять миль від Кармелу.

30. День 30

    Зцілення Наамана

    2 Царів 5

    Про книгу. Друга книга Царів продовжує історію двох царств — Ізраїлю на півночі та Юди на півдні — приблизно від 853 р. до н. е. до падіння Самарії 722 р. до н. е. та Єрусалима 586 р. до н. е. Автор невідомий. Її перші розділи зосереджені на пророкові Єлисеї.

    Нааман очолював військо Араму, сусіда і частого ворога Ізраїлю. Його «проказа», імовірно, була не сучасною хворобою Гансена, а іншою тяжкою хворобою шкіри, адже він вільно бував серед людей. Люди пов’язували бога з ґрунтом його землі, тож Нааман просить ізраїльської землі. Риммон — це арамейський бог бурі Рамман («громовержець»); єврейське написання означає «гранат» — можливо, глузливий каламбур.

31. День 31

    Падіння Самарії

    2 Царів 17

    Осія, останній цар Ізраїлю, почав царювати близько 732 р. до н. е. як васал Ассирії. Коли 726 р. до н. е. на ассирійський престол зійшов Салманасар V, Осія перестав сплачувати данину й попросив допомоги в Єгипту. Єгипетського царя на ім’я Со важко ототожнити; дослідники припускають Осоркона IV, Піанхі або місто Саїс. Самарія впала 722 р. до н. е., хоча її здобуття приписував собі й наступний цар, Саргон II. Ассирія переселила ізраїльтян до Халаху, Гозану та над річку Хавор, де в ассирійських записах трапляються ізраїльські імена, а в новій провінції Самарія поселила інші народи. Ці прибульці додали шанування Бога Ізраїлю до своїх власних богів, як-от Нергала.

32. День 32

    Єрусалим падає перед Вавилоном

    2 Царів 25

    Вавилоняни насипали проти Єрусалима облогові вали й пробили його мур. Цар Седекія вночі втік у напрямку Йорданської долини, але його схопили й привели до Ривли, польової ставки Навуходоносора, де його осліпили — звичайна кара для бунтівних правителів. Невузарадан, урядовець, якого згадує й вавилонський напис, спалив головні будівлі, зруйнував мури й вивіз храмову бронзу до Вавилона. Лишилися тільки найбідніші, щоб обробляти землю. Гедалія, з родини царських урядовців, став правителем у Міцпі; відбиток печатки з Лахіша підтверджує його високу посаду. Після його вбивства багато хто втік до Єгипту. Вавилонські записи перелічують харчові пайки, які видавали вигнаному цареві Йояхину.

33. День 33

    Указ Кира

    Ездра 1

    Про книгу. Ездра розповідає, як юдейські вигнанці повернулися з Вавилона до Єрусалима під перською владою, відбудували Храм і боролися за збереження своєї самобутності серед сусідів зі змішаною релігією. За традицією книгу написав книжник Ездра. Вона охоплює приблизно 538–457 рр. до н. е., від першого повернення до прибуття самого Ездри в Єрусалим.

    Кир II Перський здобув Вавилон 539 р. до н. е. На відміну від ассирійців і вавилонян, які розпорошували підкорені народи, перси дозволяли вигнанцям повертатися додому, очікуючи натомість вірності й податків. Подібну заяву Кир зробив і вавилонянам щодо їхнього бога Мардука. Багато юдеїв лишилися у Вавилоні й допомагали тим, хто вирушав. Шешбаццар, призначений персами правитель, повіз назад храмовий посуд, який забрав Навуходоносор.

34. День 34

    Нічний огляд Неемії

    Неемія 2

    Про книгу. Неемія розповідає, як чашник перського царя прибув до Єрусалима, щоб відбудувати його мури, попри опір місцевих, а також розв’язував господарські й релігійні проблеми. За традицією книгу написав Ездра. Вона охоплює час приблизно від 445 р. до н. е. до часу після 432 р. до н. е., від двадцятого до тридцять другого року Артаксеркса I.

    Царський слуга ніколи не мав бути сумним перед царем, а Артаксеркс раніше зупинив відбудову Єрусалима, тож Неемія злякався. Цар, можливо, побачив у задумі спосіб утримати неспокійну провінцію. Санваллат, головний противник, імовірно, походив з Бет-Хорона на північний захід від Єрусалима; документ, знайдений у Єгипті, показує, що згодом він правив Самарією. Неемія таємно, вночі оглянув південні мури.

35. День 35

    Небезпечний вибір Естер

    Естер 4

    Про книгу. Дія книги Естер відбувається в Сузах, перській столиці, за царя Ксеркса (486–465 рр. до н. е.), серед юдеїв, які лишилися на сході, коли інші повернулися до Юдеї. Юдейка стає царицею й допомагає врятувати свій народ від знищення; книга пояснює походження свята Пурим. Автор невідомий.

    Привселюдна жалоба Мордехая показувала крайнє горе, а ніхто в жалобному вбранні не міг увійти в царську браму. За придворними правилами кожного, хто приходив до царя без виклику, могли покарати смертю, а Естер не кликали вже тридцять днів. Вона попросила юдеїв постити три дні без їжі й води — довше, ніж звичайний одноденний піст. У цьому розділі Бог не названий.

36. День 36

    Йов і його втрати

    Йов 1

    Про книгу. Йов — поетичний роздум про страждання, що ставить під сумнів переконання, ніби добро завжди приносить достаток. Автор і час написання невідомі. Дія відбувається в давнину, за доби патріархів, можливо, в Едомі: багатство Йова — у худобі та слугах, він сам приносить жертви за свою родину, і живе він дуже довго.

    Перші слова оповіді можуть починати як притчу, так і історичну розповідь. Земля Уц лежала на схід від Йордану — або в Едомі на півдні, або в Арамі на півночі, — тож Йов не був ізраїльтянином. Круглі числа, як-от сім і три, вказують на повноту благословення. Савеяни тоді були пустельними грабіжниками. Роздирати на собі одяг і голити голову було звичайними знаками горя.

37. День 37

    Господь відповідає з бурі

    Йов 38

    Після довгої суперечки з друзями Бог нарешті відповідає Йовові з вихору; у Старому Завіті буря часто супроводжує Божу присутність. Він ставить довгу низку запитань про природу. Ранкові зорі співають, мов особи, поряд із небесними істотами. Море постає небезпечною істотою, замкненою за брамами. Сніг і град чекають у небесних коморах, а східний вітер дме гарячим подихом пустелі. Два слова, які часто перекладають як «серце» і «розум», можуть насправді означати «ібіс» і «півень»: єгиптяни вважали, що ібіс знає, коли розіллється Ніл, а пізніші рабини думали, що півень може передбачати дощ.

38. День 38

    Два шляхи життя

    Псалми 1

    Про книгу. Псалми — збірка пісень і молитов, що звучали в богослужінні Ізраїлю: хвала, плач, подяка й мудрість. Майже половину з них пов’язують із Давидом, інші належать різним авторам. Поети писали їх протягом багатьох століть, а упорядники поступово об’єднували менші збірки в п’ять книг; цей процес, імовірно, завершився після вавилонського полону.

    Псалми 1 і 2 поставлено на початок як вступ до всієї книги. Псалом 1 — псалом мудрості, що протиставляє два шляхи життя. Його перше слово, єврейське ashrey («які щасливі»), трапляється в Псалмах двадцять шість разів; воно відрізняється від barak — звичайного слова для благословення. Слово torah означає настанову чи навчання, а не лише закон. Рясно зрошене, плодюче дерево протиставлено полові, яку розвіює вітер.

39. День 39

    Господь — мій пастир

    Псалми 23

    На давньому Близькому Сході царів і правителів зазвичай називали пастирями свого народу, тож цей псалом спирається на знайомий образ. Пастух давав вівцям відпочити, коли вони наїдалися досхочу, і шукав спокійних потоків, бо вівці п’ють лише зі стоячої води. Його палиця й посох були знаряддям, щоб відганяти диких звірів та інші небезпеки. Потім картина змінюється на бенкет. Господар шанував і освіжав гостей, помазуючи їм голови олією, а вороги тут можуть лише спостерігати. Псалми 23–28 об’єднують теми проводу, Божої доброти й життя в Божому домі.

40. День 40

    Молитва про чисте серце

    Псалми 51

    Цей плач визнає провину й просить милості. Його надпис пов’язує його з Давидом після подій, описаних у 2 Самуїловій 11. Коли псалмоспівець каже, що згрішив лише проти Бога, це сильний художній вислів, адже постраждали й інші. Ісоп — невелика рослина, якою кропили під час очисних обрядів, як і на першу Пасху. Вислів про пролиту кров може охоплювати будь-яку тяжку несправедливість, а не тільки вбивство. Заключні рядки про відбудову мурів Єрусалима, імовірно, додано після полону, коли вся громада молилася цим псалмом як своїм власним.

41. День 41

    Над річками Вавилону

    Псалми 137

    Цей псалом походить із часів вавилонського полону, після зруйнування Єрусалима. Пісні Єрусалима були пов’язані з радощами життя в рідній землі, тож коли поневолювачі вимагали від вигнанців співати їх, горе робило це неможливим, і ті повісили свої арфи на деревах. Псалмоспівець присягає ніколи не забути Єрусалим. Гіркі заключні рядки спрямовані проти Едому, сусіда й давнього суперника Юди. В останні дні Юди едомці видавали юдеїв вавилонянам і раділи падінню Єрусалима. Таку молитву про відплату називають імпрекацією (закляттям); вона шокувала навіть давніх читачів.

42. День 42

    Перший урок батька

    Приповісті 1

    Про книгу. Приповісті — збірка мудрих висловів, порад і застережень давнього Ізраїлю для повсякденного життя. Багато висловів приписують Соломонові, але названо й інших авторів. Книгу писали й упорядковували кілька століть — від царювання Соломона (971–931 рр. до н. е.) щонайменше до часів Єзекії (728–686 рр. до н. е.). Значна її частина звернена до юнака, що вступає в життя.

    Як і в інших мудрих писаннях давнього Близького Сходу, перші розділи — це настанови батька синові. Єврейське khidoth означає загадки, що потребують тлумачення. Мудрість зображено жінкою, яка кличе на вулицях; єврейське слово «мудрість», khokmah, жіночого роду. Їй опираються три типи людей: простаки (pethim), нерозумні (kesilim) і насмішники (latsonim). Шеол — єврейська назва місця померлих.

43. День 43

    Усьому свій час

    Екклезіаст 3

    Про книгу. Екклезіаст роздумує про сенс життя і радість від нього. Його промовець, Учитель (єврейською Qoheleth — той, хто скликає збори), описаний як цар і син Давида, що вказує на Соломона; редактор обрамлює його слова. Книгу традиційно датують часом царювання Соломона (971–931 рр. до н. е.). Її ключове слово, hebel, означає пару чи подих.

    Відомий вірш перелічує пари протилежних дій, кожна з яких має свій належний час. Посів і жнива йшли за природними порами року. У давньому Ізраїлі «час убивати» означав війну і смертну кару, а роздирання одягу було звичайним знаком жалоби. Суд, згаданий далі, буквально — «місце правосуддя»: місцеві справи розглядали старійшини біля міської брами.

44. День 44

    Видіння Ісаї в Храмі

    Ісая 6

    Про книгу. Книга Ісаї збирає послання пророка Ісаї, якого традиційно вважають її автором; він проповідував у Єрусалимі приблизно з 740 до 685 р. до н. е. Вона застерігає Юду про прийдешній суд і дає надію рештці, що вціліє. Тло — піднесення Ассирії, яка підкорила північне царство Ізраїль і загрожувала Юді.

    Коли близько 740 р. до н. е. помер цар Озія, Ассирія знову розширювалася. Дослідники сперечаються, чи це видіння було першим покликанням Ісаї, поставленим тут із літературних міркувань, чи пізнішим дорученням. Серафими — небесні істоти, що згадуються лише тут; їхня назва, можливо, пов’язана з вогнем. Вигук серафимів у єврейському тексті не має дієслова, тож він може означати, що земля сповнена Божої слави вже тепер, або що вона нею сповниться.

45. День 45

    Розрада для вигнанців

    Ісая 40

    Цей розділ відкриває останню велику частину Ісаї, розділи 40–66, тлом яких є вавилонський полон. Образ битого шляху через пустелю обертає розділ 35, де люди йдуть до Сіону; тут Господь іде до свого народу. Ливан славився лісами й дикими тваринами. Слово, перекладене як «уся земля», буквально означає «узбережжя» або «острови». Вірш висміює ідолів, яких треба ретельно майструвати, щоб вони не попадали. Вавилоняни та єгиптяни широко вірили, що сонце, місяць і зорі — боги; цей розділ показує їх як створіння. Образ піднесення на орлиних крилах нагадує про Вихід.

46. День 46

    Страждальний слуга

    Ісая 53

    Цей вірш про Господнього слугу починається наприкінці розділу 52. Тлумачі сперечаються, хто тут говорить: вірна решта Ізраїлю чи пророк разом зі своїм народом. Слугу змальовано як тендітний паросток у сухій землі, без царської величі. Бути розчавленим, побитим і бичованим — це були покарання за злочини. Єврейське shalom, яке часто перекладають як «мир», означає цілісність тіла, розуму й стосунків. В Ізраїлі смерть у розквіті життя вважали ознакою суду, а численні нащадки й довге життя — нагородою за мудре життя. Рядок про поховання буквально каже: «з багатим у смерті своїй».

47. День 47

    Покликання Єремії

    Єремія 1

    Про книгу. Книга Єремії збирає послання пророка, який в останні десятиліття Юди застерігав про прийдешнє знищення. Зміст походить від самого Єремії і, можливо, був записаний його писарем Варухом. Вона охоплює приблизно 627–580 рр. до н. е.: останні роки царства, зруйнування Єрусалима вавилонянами та перші роки вигнання.

    Єремія, мабуть, був ще підлітком, коли його покликано. У вступному переліку царів пропущено Йоахаза і Йояхина, кожен з яких царював менше трьох місяців. Мигдалева гілка — єврейська гра слів: мигдаль (shaqed), що розквітає першим з дерев, звучить подібно до слова «пильнувати» (shoqed). Вавилон лежав прямо на схід від Юди, але через пустелю між ними його війська приходили з півночі.

48. День 48

    Лист до вигнанців

    Єремія 29

    Цей лист був адресований юдеям, виведеним до Вавилона 597 р. до н. е. Оскільки вигнанці жили розпорошеними поселеннями, його, мабуть, читали вголос від місця до місця. Усупереч пророкам, які обіцяли швидке повернення, Єремія велів вигнанцям будувати доми, саджати сади, заводити родини й дбати про добробут вавилонських міст, де вони жили, бо вигнання триватиме сімдесят років, як він і казав раніше. Двох пророків серед вигнанців названо брехунами. Тоді пророк у Вавилоні на ім’я Шемая написав священникові Софонії в Єрусалим, закликаючи діяти проти Єремії. Софонія показав листа Єремії, і той відповів листом, — тож послання ходили в обидва боки.

49. День 49

    Єрусалим, самотнє місто

    Плач Єремії 1

    Про книгу. Плач Єремії — збірка п’яти поем, що оплакують зруйнування Єрусалима вавилонянами близько 586 р. до н. е. Автор не названий; найімовірніше, це Єремія. Перші чотири поеми — акровірші: кожна строфа починається з наступної літери двадцятидволітерного єврейського алфавіту, і ця особливість губиться в перекладі.

    Єрусалим змальовано як царівну, що стала рабинею. Її «коханці» — це, мабуть, боги родючості Ваал і Ашера, а «друзі» — союзники, як-от Єгипет, які не допомогли. Людей забирали в полон кількома хвилями: 605, 597, 586 і 581 р. до н. е. Сіон — поетична назва Єрусалима. Облога тривала з січня 588 до липня 586 р. до н. е., і багато людей померло з голоду.

50. День 50

    Долина сухих кісток

    Єзекіїль 37

    Про книгу. Єзекіїля разом з іншими провідними людьми Юди вивели до Вавилона 597 р. до н. е., і там 593 р. до н. е., у тридцятирічному віці, він почав бачити видіння. Його книга, датована приблизно 593–571 рр. до н. е., застерігає про суд перед падінням Єрусалима 586 р. до н. е. і дає надію на відновлення після нього.

    Розкидані, зовсім висохлі кістки зображують вигнанців, які відчували, що їхня надія мертва. Єврейське слово ruach може означати подих, вітер або дух, і розділ обігрує всі три значення. Друга половина — символічна дія: пророк з’єднує дві палиці в одну, щоб показати возз’єднання північного і південного царств, які розділилися після смерті Соломона.

51. День 51

    Даниїл при вавилонському дворі

    Даниїл 1

    Про книгу. Книга Даниїла розповідає про юдейських полонених, які служили при царському дворі у Вавилоні, і записує видіння про майбутнє. За традицією її написав сам Даниїл; дослідники розходяться в думках щодо того, коли книга набула остаточного вигляду. Її оповіді охоплюють приблизно 605–535 рр. до н. е. — від перших вигнанців до часу указу Кира, що дозволив юдеям повернутися.

    605 р. до н. е. Навуходоносор забрав до Вавилона юнаків із царського роду Юди. Єврейське saris, яке часто перекладають як «євнух», тут, імовірно, означає високих урядовців. Їхнє навчання охоплювало величезну літературу Вавилона чужою мовою. Нові імена вшановували вавилонських богів: Даниїл («Бог — мій суддя») став Валтасаром («Бел охороняє його життя»). Царська їжа, можливо, містила свинину й була принесена в жертву ідолам.

52. День 52

    Даниїл у лев’ячому рові

    Даниїл 6

    Урядовці провінцій звітували трьом головним управителям, які мали оберігати царя від заколотів. Даниїла, якому тоді було близько вісімдесяти, мали поставити над усією імперією. Укази перських царів славилися незмінністю, що показує й книга Естер. Даниїл молився, обернувшись до Єрусалима, хоча Храм лежав у руїнах. Рів запечатали печаткою царя і печатками вельмож, тож ніхто не міг відкрити його потай. Останній рядок можна прочитати й так: «Дарій, тобто Кир Перський», бо «і» в арамейській мові, мові цієї частини Даниїла, часто має таке значення; багато хто вважає, що обидва імені позначають одну людину.

53. День 53

    Бог як люблячий батько

    Осія 11

    Про книгу. Осія проповідував у північному царстві Ізраїль приблизно з 760 р. до н. е. і майже до того часу, як Ассирія знищила його 722 р. до н. е. Він почав наприкінці заможного царювання Єровоама II; за наступні три десятиліття змінилося шість царів, четверо з них були вбиті. Його шлюб із невірною дружиною Гомер зображує поклоніння Ізраїлю ханаанським богам.

    Вірш змальовує Бога як батька, що вчить ходити маленьку дитину — Ізраїль — від часів Виходу. За законом непокірному синові могла загрожувати смерть. Адма і Цевоїм — міста біля Содому й Гоморри, знищені разом з ними. В єврейському мисленні серце — осередок думки й волі, а не лише почуттів. Образ Господа, що рикає, як лев, трапляється й у книзі Амоса.

54. День 54

    Нехай суд тече, як вода

    Амос 5

    Про книгу. Амос, пастух із Текоа в Юді, а не професійний пророк, пішов на північ проповідувати при святилищі в Бетелі близько 755 р. до н. е., за Єровоама II. За часів достатку багаті багатіли, а бідних гнобили, і поклоніння Господеві змішувалося з поклонінням місцевим богам.

    Розділ відкривається плачем qinah — єврейською похоронною піснею з ритмом 3+2, — наче Ізраїль уже мертвий. Бетел, Гілгал і Беер-Шева були святилищами, пов’язаними з патріархами; рядок про Гілгал — гра звуків у єврейському тексті. Селяни будували з глиняної цегли, тож доми з тесаного каменю вирізняли багатих. Сусідні народи поклонялися Плеядам і Оріонові як богам. Сезонні потоки в посушливих краях мали воду лише в дощову пору.

55. День 55

    Ниневія слухає

    Йона 3

    Про книгу. Книга Йони розповідає про пророка з північного царства Ізраїль, якого послано застерегти Ниневію, велике місто Ассирії. Автор невідомий. Дія відбувається близько 755 р. до н. е., за царювання Єровоама II, коли ассирійська могутність тимчасово ослабла. Згодом Ассирія знищила Ізраїль 722 р. до н. е., а Вавилон знищив Ниневію 612 р. до н. е.

    Ниневія була ключовим містом Ассирійської імперії. Згадка, що на огляд усього міста потрібно три дні, може означати час, потрібний Йоні, щоб поширити свою звістку, або може охоплювати навколишні села. Піст і сидіння в мішковині та попелі були знаками жалоби, і, схоже, ассирійці мали подібні звичаї. Те, що до посту залучили й тварин, свідчило про цілковиту надзвичайність становища.

56. День 56

    Чого вимагає Господь

    Михей 6

    Про книгу. Михей пророкував в Юді за царів Йотама, Ахаза та Єзекії, приблизно 735–686 рр. до н. е., коли Ассирія знищила північне царство й загрожувала Єрусалимові. Він засуджував продажність і гноблення бідних і в Самарії, і в Єрусалимі, а також говорив про майбутнє відновлення.

    Розділ побудовано як судову справу. Гори й пагорби покликано свідками, як в інших давніх близькосхідних договорах — богів. Акацієвий гай (Шіттім), на схід від Йордану, був останнім табором Ізраїлю перед переходом до Гілгалу. Ключові єврейські слова — mishpat (справедливість) і khesed (вірна любов). Омрі та Ахав заснували північну династію (885–841 рр. до н. е.).

57. День 57

    Відбудуйте дім

    Огій 1

    Про книгу. Книга Огія містить чотири послання, виголошені в Єрусалимі 520 р. до н. е., на другому році перського царя Дарія I. Це одні з найточніше датованих пророцтв Старого Завіту. Майже через двадцять років після повернення перших вигнанців Храм усе ще лежав у руїнах. Огій закликав народ відбудовувати його; Храм завершили 515 р. до н. е.

    Зоровавель був призначеним персами правителем Юди, а Єшуа — первосвященником. Посуха й неврожаї підірвали господарство Юди. Обшиті деревом доми людей контрастували з Храмом у руїнах. Місцевого дерева не вистачало для будівництва. Єврейською «посуха» (khoreb) перегукується з «руїнами» (khareb).

58. День 58

    Вогонь переплавника

    Малахія 3

    Про книгу. Малахія проповідував юдеям у перській провінції Юдея, імовірно в 400-х роках до н. е., після відбудови Храму. Священники були недбалими, богослужіння — млявим, і багато хто відчував, що Бог їх підвів. Книгу побудовано як низку суперечок між Богом і народом.

    Єврейською «мій посланець» — malaki, так само як ім’я Малахії. Образи вогню й мила взято з переплавлення металу і з прання; міцне мило було лужним засобом, виготовленим з рослин. Чарівники займалися магією чи ворожінням задля наживи. «Пам’ятна книга» нагадує перський звичай записувати імена й події. Десятина — десята частина врожаю й худоби — призначалася для левітів і священників, а кожного третього року — і для бідних; за днів Малахії її приносили до сховищ у Храмі.

59. День 59

    Мудреці зі сходу

    Від Матвія 2

    Про книгу. Євангеліє від Матвія — одне з чотирьох Євангелій, що розповідають про життя, навчання, смерть і воскресіння Ісуса. За традицією його написав Матвій, також званий Левієм, один із дванадцяти апостолів; найімовірніше, воно датується 65–80 рр. н. е. Схоже, його писали для християн з юдеїв, які осмислювали, як їхня віра пов’язана з юдаїзмом.

    Мудреці спостерігали за зорями, тож, мабуть, були астрологами — можливо, з Вавилонії, де жило багато юдеїв. Ірод Великий правив Галилеєю, Юдеєю та Самарією (37–4 рр. до н. е.) як вірний союзник Риму; він славився будівництвом і вбивствами членів власної родини. Традиція налічує трьох мудреців за трьома дарами; текст не називає їхньої кількості. Після смерті Ірода його царство поділили між його синами.

60. День 60

    Початок Нагірної проповіді

    Від Матвія 5

    Нагірна проповідь — перший із п’яти великих блоків навчання в Матвія. Вислів «будуть утішені» вжито в пасивній формі — так юдеї говорили про Божі дії, не називаючи Бога. «Землю» можна перекласти й як «край», що перегукується з землею, обіцяною Авраамові. Сіль уживали, щоб зберігати їжу, надавати їй смаку, а також при укладанні завітів. «Рака» — арамейська образа, що означає приблизно «пуста голова». Слово для пекла, геєна, походить від назви долини під Єрусалимом, де деякі царі Юди приносили людські жертви у вогні. Примусова праця для римських воїнів була принизливою частиною окупації.

61. День 61

    Притчі біля озера

    Від Матвія 13

    Це третій великий блок навчання в Матвія. Ісус навчає притчами (грецьке parabole — порівняння): короткими оповідями, що ставлять буденну сцену поруч з істиною про Боже Царство. Притча зазвичай обертається навколо однієї головної думки, тож не кожна подробиця мусить мати прихований зміст. Кукіль серед пшениці — це, мабуть, плевел п’янкий, якого майже не відрізнити від пшениці, доки він не достигне; посіяти його на чужому полі було карним злочином. Люди закопували цінності в полі, щоб сховати їх від злодіїв і військ. У Назареті Ісуса знають як сина ремісника — так називали того, хто працював з деревом, металом чи каменем.

62. День 62

    Початок Доброї Новини

    Від Марка 1

    Про книгу. Загалом погоджуються, що Євангеліє від Марка — найдавніше з Євангелій. За ранньоцерковним переказом, Йоан Марко записав спогади апостола Петра на прохання церкви в Римі після смерті Петра. Найімовірніше, його написано наприкінці 60-х рр. н. е., коли християни зазнавали переслідувань, а зруйнування Єрусалима наближалося.

    Месія (єврейською mashiakh) і Христос (грецькою christos) обидва означають «помазаник»; олією помазували царів, священників і пророків. Йоан Хреститель діє в пустелі біля Йордану, на північ від Мертвого моря, вбраний як пророк Ілля, і їсть сарану, яку Закон дозволяв уживати в їжу. Галилея, якою правив Ірод Антипа, мала приблизно 40 на 25 миль (65 на 40 км). «Проказа» охоплювала багато шкірних хвороб і означала відлучення від громади.

63. День 63

    Перед Пилатом і на Голгофі

    Від Марка 15

    Римські суди зазвичай починалися на світанку. Юдейська вища рада не могла виконати смертний вирок, тож привела Ісуса до Понтія Пилата, римського намісника Юдеї з 26 до 36 р. н. е., який зазвичай жив у Кесарії, але на Пасху приїжджав до Єрусалима. Бичування шкіряними ременями з металевими чи кістяними наконечниками передувало розп’яттю і саме по собі могло вбити. Засуджений зазвичай ніс поперечну балку; Симон походив із Киринеї в Північній Африці. Голгофа — арамейською «Місце черепа» (латинською calvaria, звідси «Кальварія») — лежала за міськими мурами. Вигук Ісуса «Елоі» — арамейський, і його звучання змусило декого подумати, що він кличе Іллю.

64. День 64

    Народження у Вифлеємі

    Від Луки 2

    Про книгу. Євангеліє від Луки, продовжене в Діяннях, має на меті дати ретельну, впорядковану розповідь про життя Ісуса. За традицією його автор — Лука, лікар і подеколи супутник Павла. Його можна датувати приблизно 59–63 рр. н. е., часом ув’язнення Павла в Римі, або 70–90 рр. н. е., з опорою на Марка. Воно відкривається урочистим вступом у греко-римському стилі.

    Август правив Римом з 27 р. до н. е. до 14 р. н. е.; перепис реєстрував людей для оподаткування. Ісус народився приблизно в 6–4 рр. до н. е., до смерті Ірода Великого. Вифлеєм був невеликим селом за п’ять миль на південь від Єрусалима. Слово, яке часто перекладають як «заїзд», імовірніше означає гостьову кімнату або притулок для подорожніх. Пожертва родини — дві пташки — була тією, яку Закон приписував бідним родинам після народження дитини.

65. День 65

    Загублене й знайдене

    Від Луки 15

    Митників зневажали як агентів Риму, відомих продажністю. Сто овець — звичайна отара для пастуха середнього достатку. Десять срібних монет, можливо, були частиною жіночого посагу, а в домах було темно, із земляною чи кам’яною підлогою. Синові просити спадок наперед означало глибоко образити батька, а розтратити родинне майно серед поган у далекому краю було ганьбою. Свині за юдейським законом були нечистими тваринами. Шанований голова родини не бігав. Найкраща одежа, перстень і відгодоване теля позначають сина як шанованого члена дому.

66. День 66

    Дорога до Еммауса

    Від Луки 24

    Вхід до гробниці, мабуть, закривав великий круглий камінь, який котили по жолобу. Ісус воскрес третього дня за звичайним способом лічби, коли п’ятниця вважалася першим днем. Клеопа і його супутник — можливо, дружина — більше ніде не згадуються; вони, мабуть, поверталися додому після Пасхи. Римляни розпинали людей у людних місцях для залякування, тож здавалося неймовірним, що якийсь прочанин про це не чув. Близькосхідна гостинність вимагала запропонувати незнайомцеві їжу й нічліг. Закон, Пророки й Псалми — назви трьох частин єврейського Писання. Після цього учні й далі молилися в Храмі як юдеї.

67. День 67

    Слово і свідчення Йоана

    Від Йоана 1

    Про книгу. Євангеліє від Йоана, четверте Євангеліє, написане для того, щоб читачі повірили в Ісуса як Месію і Сина Божого. За традицією воно походить від учня, якого любив Ісус, — його ототожнюють з Йоаном, сином Зеведеєвим, — який писав наприкінці життя, близько 90 р. н. е., імовірно в Ефесі, коли послідовники Ісуса там конфліктували з місцевими синагогами.

    Грецьке слово logos («слово») мало багатий зміст: для грецьких мислителів — розум, що впорядковує всесвіт; для юдеїв — Боже слово, мудрість і творча сила. Дієслово, яким описано, що Слово оселилося серед людей, буквально означає «розбило намет», що нагадує про скинію. Віфсаїда, «дім рибальства», лежала на північному березі Галилейського моря. Филип — грецьке ім’я, а Натанаїл — єврейське, що відображає змішані культури Галилеї.

68. День 68

    Біля криниці Якова

    Від Йоана 4

    Юдеї, мандруючи між Юдеєю та Галилеєю, часто оминали Самарію, ідучи через Єрихон і Йорданську долину, через давню й запеклу ворожнечу між юдеями та самарянами. Сихар лежав поблизу Сихема, де Яків мав землю, а його криниця мала глибину понад 100 футів (30 метрів). Жінки зазвичай набирали воду прохолодного ранку чи ввечері, а суспільні звичаї не дозволяли юдейському вчителеві розмовляти із самарянкою. «Жива вода» означала свіжу, проточну воду, а в Сихемі річок не було. Самаряни поклонялися Богові на горі Гаризим, що височіє над Сихемом. Розділ завершується в Кані, де Ісус на відстані зцілює сина урядовця — це його друге знамення в Галилеї.

69. День 69

    Лазар із Віфанії

    Від Йоана 11

    Лазар — скорочена форма єврейського імені Елеазар («Бог допомагає»), тоді дуже поширеного. Віфанія була невеликим селом трохи на схід від Єрусалима, за Оливною горою. Померлих ховали в день смерті, а родичі й сусіди сходилися на сім днів жалоби з гучним плачем. Гробниці висікали в скелястих схилах, усередині були кам’яні лави, а вхід закривав круглий камінь. Рада боялася, що месіанський рух накличе римську силу на Храм і народ. Каяфа був первосвященником з 18 до 36 р. н. е. Єфрем — село приблизно за дванадцять миль на північ від Єрусалима.

70. День 70

    Порожній гріб

    Від Йоана 20

    Марія Магдалина прийшла, щоб завершити поховання. Багато юдейських гробниць закривали круглим каменем, а пограбування гробниць не було рідкістю, тож спершу вона думає, що тіло забрали. Тіло обгортали лляними пеленами, а окрему хустку пов’язували довкола голови; і те, і те знайшли залишеним на похоронній лаві. Іншого учня традиційно ототожнюють з Йоаном. Ісус вітає учнів звичайним юдейським побажанням миру (shalom). Зустріч з Хомою відбувається наступної неділі; давня лічба включала й перший день, тож виходить вісім днів. Багато дослідників вважають кінець цього розділу первісним завершенням Євангелія, а наступний розділ — додатком.

71. День 71

    П’ятидесятниця в Єрусалимі

    Діяння 2

    Про книгу. Діяння продовжують Євангеліє від Луки й розповідають, як звістка про Ісуса поширилася з Єрусалима по всьому римському світу; у центрі — Петро, а потім Павло. За традицією їх написав Лука, лікар і супутник Павла. Оповідь закінчується на початку 60-х рр. н. е.; книгу написано тоді ж або, як вважають багато хто, пізніше — до середини 80-х рр.

    П’ятидесятниця, свято жнив, була одним із трьох щорічних паломницьких свят, тож Єрусалим заповнювали юдеї з багатьох країв. Перелік народів простягається від Парфії та Еламу на території сучасного Ірану, через Месопотамію і римські провінції Малої Азії (нині Туреччина), до Єгипту, Лівії, Риму, Криту й Аравії. Промова Петра — перша з приблизно тридцяти в Діяннях. Грецьке слово koinonia означає близьке, спільне життя.

72. День 72

    Савл на дорозі до Дамаска

    Діяння 9

    Лука розповідає цю історію в Діяннях тричі, а Павло згадує її у своїх листах. Синагога (грецьке synagoge — місце зібрання) була місцевим юдейським місцем зустрічей для читання Закону й Пророків, молитви та навчання; цей звичай склався після вигнання. Дамаск, столиця Сирії, був найближчим великим містом за межами землі Ізраїлю, за чотири–шість днів шляху від Єрусалима. Послідовників Ісуса називали людьми цієї Дороги. Втечу Павла в кошику, спущеному з міського муру, описано й у Другому посланні до коринтян. Тарс, його рідне місто, був столицею Кілікії. Вичинка шкір була в очах юдеїв нечистим ремеслом.

73. День 73

    Павло в Солуні та Афінах

    Діяння 17

    Амфіполь і Аполлонія лежали на Егнатієвій дорозі — римському шляху через Македонію. У Солуні противники Павла звинуватили віруючих у зраді кесаря, і його господар Ясон мусив внести заставу. Верія лежала приблизно за 50 миль (80 км) далі на захід. Епікурейці, послідовники Епікура (341–270 рр. до н. е.), прагнули спокійного життя без страху перед богами; стоїки, чию школу заснував Зенон (335–263 рр. до н. е.), вважали, що всесвітом править божественний Розум. Павло починає з жертовника з написом «Незнаному богові» і цитує грецьких поетів, серед них стоїка Арата з Кілікії. Воскресіння звучало для грецьких вух безглуздо. Діонісій належав до Ареопагу, найвищої ради міста.

74. День 74

    Буря й корабельна аварія

    Діяння 27

    Це одна з найдокладніших давніх розповідей про морську подорож, викладена від першої особи множини — за традицією Лукою як одним з подорожніх. Павло пливе під вартою сотника Юлія, а в Мирах вони сідають на єгипетський корабель із зерном, що прямує до Італії. Пізня осінь була небезпечною порою для плавання. Добрі Пристані, на південному узбережжі Криту, були поганою гаванню для зимівлі, тож команда попрямувала до Фінікса. Лютий північно-східний вітер проніс їх повз невеликий острів Кавда; вони обв’язали корпус канатами, щоб він не розсипався. Число 276 людей на борту відповідає тому, що відомо про кораблі із зерном.

75. День 75

    Лист до Риму

    До римлян 1

    Про книгу. Послання до римлян — лист Павла до християн у Римі, церкви, яку він не заснував і в якій ще не бував. Імовірно, він написав його в Коринті близько 57 р. н. е., наприкінці своєї третьої місіонерської подорожі, коли збирався відвезти пожертву до Єрусалима, а потім відвідати Рим на шляху до Іспанії. До церкви належали віруючі з юдеїв і з поган.

    49 р. н. е. імператор Клавдій вигнав юдеїв з Риму, серед них і християн з юдеїв, і провід перейняли віруючі з поган; коли юдеї повернулися, виникла напруга. Вступ відповідає звичайній схемі давніх листів: автор, адресати, подяка, тема. Греки називали чужинців варварами, передражнюючи їхню мову як «бар-бар». Перелік провин наслідує перелік вад — поширену грецьку літературну форму.

76. День 76

    Багато членів, одне тіло

    До римлян 12

    Тут лист переходить від навчання до практичних настанов, частково зумовлених напругою в римській церкві. Юдеї зазвичай ділили історію на два віки — цей вік і вік прийдешній, — і Павлове слово для «цього світу» буквально означає «цей вік». Образ громади як одного тіла з багатьма членами був знайомий у давньому світі; ним користувалися й римський історик Лівій, і вчитель-стоїк Епіктет. Грецьке слово analogia (пропорція) походить з математики й логіки. Кілька настанов дуже нагадують вислови Ісуса, особливо про благословення тих, хто переслідує. Заклик жити в злагоді буквально звучить: «думайте те саме».

77. День 77

    Шлях любові

    1 до коринтян 13

    Про книгу. Перше послання до коринтян — лист Павла, що відповідає на запитання й проблеми, про які повідомила заснована ним церква в Коринті, де він уперше пробув вісімнадцять місяців приблизно в 50–52 рр. н. е. Він написав його з Ефесу під час третьої місіонерської подорожі, приблизно 53–56 рр. н. е. Коринт був жвавою, космополітичною римською колонією на вузькому перешийку, що з’єднує материкову Грецію з Пелопоннесом.

    Цей розділ перериває Павлове міркування про духовні дари, яке продовжується в наступному розділі. Говоріння мовами було даром, який коринтяни цінували найбільше. Рукописи розходяться щодо віддання свого тіла: одні говорять про віддання його на спалення, інші — про віддання, щоб хвалитися; грецькою ці два читання відрізняються однією літерою. Дзеркала зазвичай були з полірованої бронзи й давали лише тьмяне відображення.

78. День 78

    Питання воскресіння

    1 до коринтян 15

    Дехто в Коринті сумнівався в майбутньому воскресінні. У греко-римському світі багато хто вірив у безсмертя душі, але тілесне воскресіння було юдейською ідеєю, що здавалася дивною. Павло передає стислий виклад того, що сам прийняв, перелічуючи тих, хто бачив воскреслого Ісуса, — зокрема понад 500 осіб одночасно (ця подія не відома з жодного іншого джерела) та Якова, відомого як брат Господній, згодом одного з провідників єрусалимської церкви. Переможних царів зображували з ногами на переможених ворогах. Спостерігати, як засуджені в’язні стають проти диких звірів, було популярною розвагою, а вислів про погане товариство Павло цитує з грецького поета Менандра.

79. День 79

    Іншої звістки немає

    До галатів 1

    Про книгу. Послання до галатів — лист Павла до церков римської провінції Галатія в Малій Азії (нині Туреччина), імовірно тих, які він і Варнава заснували під час його першої місіонерської подорожі. Найпевніше, його написано 48 або 49 р. н. е., незадовго до Єрусалимського собору, після того як інші вчителі почали наполягати, щоб віруючі з поган обрізувалися й дотримувалися юдейського закону.

    Давні листи відкривалися привітанням і часто подякою; Павло пропускає подяку й одразу переходить до докору. Його привітання поєднує грецьке charis («благодать»), співзвучне зі звичайним chairein («вітаю»), з єврейським shalom («мир»). Анатема передає єврейське kherem — те, що віддане на знищення. Про перебування Павла в Аравії відомо лише з цього листа. Його п’ятнадцятиденний візит до Петра — це, мабуть, той, про який ідеться в Діяннях 9.

80. День 80

    Родини й обладунок

    До ефесян 6

    Про книгу. Послання до ефесян — лист, який Павло написав з ув’язнення, імовірно в Римі чи в Ефесі, можливо для кількох молодих церков римської провінції Азія, столиця якої, Ефес, була одним із найбільших міст імперії. Його традиційно датують 60–62 рр. н. е., але воно може бути й ранішим, приблизно 53–56 рр. н. е. Воно наголошує на єдності віруючих з юдеїв і з поган.

    Настанови для домівки, звернені по черзі до дітей і батьків, до рабів і панів, були знайомою формою грецьких моральних творів. Рабство було звичною реальністю римського світу, і Павло звертається до обох сторін. Образ зброї спирається на спорядження римського воїна, здебільшого оборонне; стріли інколи вмочали в смолу й підпалювали. Грецьке слово «брати» охоплювало і чоловіків, і жінок.

81. День 81

    Смирення і два посланці

    До филип’ян 2

    Про книгу. Послання до филип’ян — теплий лист, який Павло написав з ув’язнення церкві, заснованій ним близько 50 р. н. е. у Филипах — римській колонії в Македонії на Егнатієвій дорозі. Він дякує церкві за дарунок, принесений Епафродитом. Традиційно лист датують 60–62 рр. н. е., але він може бути й ранішим, приблизно 53–56 рр. н. е.

    Багато хто вважає центральний уривок ранньохристиянським гімном. Грецькою там буквально сказано: «спорожнив себе». Розп’яття було жорстокою й принизливою римською карою для злочинців. І юдеї, і погани виливали вино як жертву біля жертовника, і Павло вживає цей образ щодо своєї можливої смерті, чекаючи на рішення суду. Епафродит ледь не помер від хвороби і, мабуть, відніс цей лист додому.

82. День 82

    Віра, що стала відомою

    1 до солунян 1

    Про книгу. Перше послання до солунян — лист Павла разом із Силою і Тимотеєм до молодої церкви в Солуні, провідному місті Македонії, якому сприяв Рим: місто не сплачувало римського податку, карбувало власну монету й не мало римського гарнізону у своїх мурах. Павло написав його з Коринту близько 50 р. н. е., після того як Тимотей приніс йому добрі новини.

    Давні листи починалися з імені автора, адресатів і привітання — як і цей. Павло, Сила й Тимотей заснували цю церкву, але після короткого перебування мусили піти. Більшість навернених були поганами, які покинули ідолів; у світі багатьох богів відмова від богів предків була незвичайною і приносила страждання. Македонія та Ахая були римськими провінціями північної та південної Греції.

83. День 83

    Останні слова Павла

    2 до Тимотея 4

    Про книгу. Друге послання до Тимотея — прощальний лист Павла до Тимотея, його співробітника й посланця, який тоді, мабуть, перебував в Ефесі. Найімовірніше, його написано з ув’язнення в Римі під час другого арешту, певно близько 64 р. н. е., незадовго до смерті Павла, на яку він уже чекав.

    Павло зображує свою прийдешню смерть як жертву, що виливається. Тит пішов до Далмації, на східному узбережжі Адріатики. Павло просить плащ, книги й пергаменти, які залишив у портовому місті Троаді. Напис, знайдений у Коринті, називає Ераста, міського скарбника, — імовірно, ту саму людину. Морські подорожі припинялися з листопада до березня, тож Тимотей мав прийти до зими.

84. День 84

    Лист за Онисима

    До Филимона 1

    Про книгу. Послання до Филимона, найкоротший і найособистіший лист Павла, написано з ув’язнення до Филимона, християнського провідника в Колосах — невеликому місті римської провінції Азія приблизно за 120 миль (193 км) на схід від Ефесу. Воно стосується Онисима, мабуть, його раба-втікача. Традиційно лист датують 60–62 рр. н. е. і вважають написаним у Римі, але він може бути й ранішим, 53–56 рр. н. е., з Ефесу.

    Римський закон вимагав повертати спійманих рабів-утікачів, і власники могли їх бичувати, таврувати чи навіть стратити. Церква збиралася в домі Филимона; Апфія, мабуть, була його дружиною, а Архип — імовірно, сином. Онисим означає «корисний», і Павло обігрує це ім’я. Зазвичай Павло диктував свої листи, але це зобов’язання написав власноруч. Цей лист і Послання до колосян, імовірно, доставили разом.

85. День 85

    Галерея віри

    До євреїв 11

    Про книгу. Послання до євреїв — проповідь у формі листа, автор якої невідомий. Найпевніше, його написано на початку 60-х рр. н. е., хоча можлива й дата після 70 р. н. е., імовірно для домашніх церков у Римі, які зазнавали переслідувань. Греко-римське суспільство однаково не довіряло ні юдеям, ні християнам і називало їх безбожниками, бо вони відкидали богів.

    Розділ — довгий перелік постатей з історії Ізраїлю, від Авеля до пророків, кожну з яких представлено тим самим зворотом «вірою», за яким іде дія та її наслідок. Одна подробиця про Яковову палицю походить з грецького перекладу Старого Завіту. Нове царство Єгипту (приблизно 1550–1069 рр. до н. е.) було добою великого багатства. Згадані тортури, можливо, нагадують про юдейських мучеників 170-х і 160-х рр. до н. е.

86. День 86

    Випробування й мудрість

    Якова 1

    Про книгу. Послання Якова — практичне навчання про те, як жити, зосереджене на поведінці більше, ніж будь-яка інша книга Нового Завіту. За традицією його написав Яків, брат Господній і провідник єрусалимської церкви. Деякі датують його приблизно 46 р. н. е.; імовірно, його надіслано з Єрусалима віруючим з юдеїв, розпорошеним по чужих краях після початку переслідувань.

    Яків (грецькою Iakobos) носить ім’я патріарха Якова. Розпорошені (грецьке diaspora) — це юдеї, що жили поза своєю землею від часів ассирійського й вавилонського вигнань. Привітання chairein було звичайним у грецьких листах, і Яків пов’язує його з радістю (chara). Його слово для «двоєдушного», можливо, вигадав він сам. Більшість людей не вміла читати й слухала Писання, яке читали вголос. Сироти й вдови не мали кому їх утримувати.

87. День 87

    До розпорошених приходьків

    1 Петра 1

    Про книгу. Перше послання Петра — лист апостола Петра до віруючих у п’яти римських провінціях північної Малої Азії, нині Туреччини. Його датують початком 60-х рр. н. е., кінцем життя Петра. Його читачі стикалися з ворожістю, бо багато сусідів вважали християн дивними, потайними й нелояльними до римського суспільства.

    Понт, Галатія, Каппадокія, Азія й Віфінія були римськими провінціями, можливо, переліченими в тому порядку, в якому їх обходив би посланець. Називаючи читачів «приходьками розсіяння», лист вживає образ людей, що живуть далеко від дому. «Приготувати розум до дії» буквально означає «підперезати стегна»: заправити довгий одяг за пояс, щоб працювати чи бігти. Викуп — ціна, яку платили, щоб звільнити полоненого чи раба.

88. День 88

    Любов і правдиве вчення

    1 Йоана 4

    Про книгу. Перше послання Йоана — лист, за традицією, імовірно, апостола Йоана, до церков римської провінції Азія (нині західна Туреччина), написаний близько 85–90 рр. н. е. Незадовго перед тим від громади відокремилася група, яка поширювала вчення про Ісуса, що їх лист відкидає.

    Учителі, які відійшли, твердили, що говорять як пророки. Дехто навчав, що Ісус лише здавався таким, що має людське тіло, — цей погляд згодом назвали докетизмом, від грецького слова «здаватися». Інший учитель того часу, Керинт, казав, що божественний Христос зійшов на людину Ісуса під час хрещення й покинув його перед смертю. Грецьке слово, перекладене як «досконалий», означає радше «зрілий» або «завершений», ніж «бездоганний».

89. День 89

    Видіння Йоана на Патмосі

    Об’явлення 1

    Про книгу. Об’явлення — книга видінь, написана Йоаном, за традицією апостолом, на засланні на острові Патмос. Найімовірніше, її написано в 90-х рр. н. е., можливо в 60-х, для семи церков римської провінції Азія (нині західна Туреччина), де відмова вшановувати імператора могла накликати жорстокі переслідування.

    Грецьке apokalupsis означає «відкриття, зняття покриву» і позначає жанр писань, що промовляють символами, числами й словесними образами. Книга відкривається трьома способами: вступом, привітанням у стилі грецького листа та історичною обстановкою. На Патмосі була римська фортеця, де тримали в’язнів і засланців. Альфа і Омега — перша й остання літери грецького алфавіту. Сім світильників нагадують про менору.

90. День 90

    Новий Єрусалим

    Об’явлення 21

    Останнє видіння Об’явлення спирається на давніші образи: нове небо й нова земля — з Ісаї, виміряне місто — з Єзекіїля, а дванадцять самоцвітів подібні до тих, що були на нагруднику первосвященника. У давній образності море уособлювало хаос і подекуди зображувалося як чудовисько. Місто-наречена протиставлене Вавилонові — його часто розуміють як Рим, — що раніше постає в образі блудниці. Місто — куб, кожна сторона якого 12 000 стадій (приблизно 1400 миль), з муром у 144 лікті (приблизно 216 футів). Ці числа, кратні дванадцяти, перегукуються з дванадцятьма колінами й дванадцятьма апостолами. Давні міські брами вночі зачиняли від ворогів; ці не зачиняються ніколи.

У застосунку план пам’ятає, де ви зупинилися, позначає прочитані дні й щодня нагадує про читання. Біблія Куліша.

• Хронологія і картаДнів: 60
• Слова оригіналуДнів: 30