Лепта вдовиці (lepton)

Лепта була найменшою монетою, що ходила в Юдеї, — крихітним мідним кружальцем, часто лише трохи більшим за сантиметр у поперечнику. Багато їх викарбував юдейський цар Олександр Яннай (103–76 до н. е.), а римські намісники, серед них і Понтій Пилат, теж випускали дрібні мідні монети. Її назва означає «тонка» або «мала». Марко пояснює, що дві лепти становили квадрант, чверть римського асса (Від Марка 12:42), тож лепта дорівнювала приблизно 1/128 денарія — кільком хвилинам робочого дня наймита.

Ісус бачив, як убога вдова вкинула дві такі монети до храмової скарбниці, і сказав, що вона дала більше за всіх багатих, бо віддала все, що мала на прожиток. Ця сцена увійшла в багато мов. Англійці кажуть «the widow’s mite» — «вдовина міта» (міта — крихітна фламандська монета XVI століття), а російською кажуть «внести свою лепту», тобто «вкласти свою лепту», у значенні «зробити власний внесок».