Умивати руки

Понтій Пилат був римським префектом Юдеї приблизно з 26 по 36 р. н. е. Юдейські письменники Йосиф Флавій і Філон описують його як жорсткого правителя, що раз у раз стикався з мешканцями Єрусалима. На Пасху до нього привели Ісуса, і натовп зажадав замість Нього Варавву. Матвій пише: «Бачивши ж Пилат, що нічого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього» (Від Матвія 27:24). Миття рук на знак невинності було відоме із Закону Мойсея: коли вбивство лишалося нерозкритим, старійшини найближчого міста мили руки й казали: «Наші руки не проливали сієї крові» (Повторення Закону 21:6–7). У псалмі сказано: «Обмию в невинності руки мої» (Псалми 26:6).

Сьогодні «умити руки» означає відмовитися від подальшої відповідальності й відійти вбік: «Після третьої невдачі рада вмила руки». У цих словах часто чути докір — людина ухиляється від свого обов’язку.