Вифлеємська зоря

Про зорю розповідає тільки Матвій. Мудреці зі сходу прийшли до Єрусалима й питали про новонародженого Царя юдейського: «бачили бо ми зорю його на сході» (Від Матвія 2:2) — ці слова можуть означати й «на її сході». Ірод випитував у них, «якого часу показалась зоря» (Від Матвія 2:7), а дорогою до Вифлеєма «зоря, що бачили на сході, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлоп’ятко» (Від Матвія 2:9). Грецький історик Геродот описує магів як жрецький стан Мідії та Персії, до якого зверталися щодо снів і зір.

За розповіддю Йосипа Флавія, Ірод помер близько 4 року до н. е., тож астрономи шукають на кілька років раніше. У XVII ст. Йоганн Кеплер указав на зближення Юпітера і Сатурна в сузір’ї Риб у 7 році до н. е., тричі за той рік. Інші припускають комету або нову зорю: китайські літописи розповідають про «зорю-мітлу», яку бачили близько сімдесяти днів у 5 році до н. е. Комета Галлея, видима в 12 році до н. е., здається, занадто рання. За однією думкою, зоря була природним явищем, яке мудреці прочитали як знак; за іншою — дивом, якого астрономія пояснити не може.