Зорі без ліку

До електричного світла нічне небо над біблійними землями було по-справжньому темним. Ясної безмісячної ночі неозброєним оком видно кілька тисяч зір, і небо перетинає бліда смуга Чумацького Шляху. Аврамові було сказано: «злічи зорі, коли зможеш злічити їх» (Буття 15:5), а зорі й пісок стали образом незліченної множини (Буття 22:17). Грецькі астрономи все ж пробували їх злічити: зоряний каталог Птолемея, близько 150 року н. е., перелічує 1022 зорі, поділені на шість класів яскравості. Павло зауважує: «зоря бо від зори відрізняється славою» (1 до коринтян 15:41).

Греки називали планети «мандрівниками», бо вони рухаються поміж нерухомих зір, і Юда вживає те саме слово: «блукаючі звізди» (Юди 1:13). Пастухи «стерегли сторожею в ночі отари своєї» (Від Луки 2:8), а подорожні й моряки знаходили дорогу за зорями. Під час плавання Павла до Рима «ні сонце, ні зорі не являлись многі дні» (Діяння 27:20), і команда збилася з путі. Корабель, яким він плив далі, був «надписаним Диоскур» (Діяння 28:11; у BSB — «з Близнюками на носі»): це Кастор і Поллукс, Близнюки із сузір’я Близнят, яких моряки вважали своїми покровителями.