Затемнення і потьмяніле небо

Затемнення лякали давній світ, де їх вважали знаменнями; Єремія каже Ізраїлеві: «не страхайтесь перед знаменнями небесними» (Єремія 10:2). Вавилонські писарі записували їх століттями. Біблія ніде прямо не описує затемнення, але пророки говорять про сонце, що заходить опівдні (Амос 8:9), і про місяць, що обернеться «у кров» (Йоіл 2:31), — так під час повного затемнення місяць стає тьмяно-червоним. За однією думкою, ці образи навіяні затемненнями; за іншою — гарячим вітром пустелі, пил якого може затьмарити сонце.

Одне затемнення дуже важливе для датування. Ассирійці називали кожен рік на ім’я урядовця, і в їхньому списку зазначено затемнення сонця в рік Bur-Sagale, у місяці Сіману. Астрономи обчислюють, що це затемнення 15 червня 763 року до н. е. Коли цей рік закріплено, на свої місця стає ассирійський список приблизно з 891 до 648 року до н. е., а через ассирійські записи, що називають царів Ізраїлю, як-от Ахава та Єгу, — і чимало дат царів Ізраїлю та Юди. Амос пророкував за царювання Єровоама II (Амос 1:1), і деякі вчені пов’язують його темряву опівдні з цим затемненням; інші в цьому сумніваються.