Гісоп

Рослина, яку Біблія називає гісопом, — не та садова трава, що носить цю назву сьогодні: вона дико росте лише в Південній Європі. Багато ботаніків вважають, що це був сирійський майоран, або сирійська материнка, — невелика запашна рослина з родини глухокропивових, що росте в щілинах скель і в старих мурах, як у Соломоновому переліку рослин: «від кедра на Ливан-горі та й до гісопу, що виростає з муру» (1 Царів 4:33). Його сушене листя й нині — головна трава в пряній суміші заатар.

Пучок його волохатих облистяних стебел добре тримає рідину, тож ним кропили. На першу Пасху пучком гісопу мазали кров’ю одвірки, а за Законом гісопом кропили водою в обрядах очищення. В Євангелії від Йоана (19:29) губку з оцтом підносять до уст Ісуса «на стеблі гісопу»; Матвій і Марко кажуть: «на тростину». Стебло майорану видається для цього закоротким, тож, за однією думкою, ідеться про вищу рослину, наприклад сорго; за іншою — пучок гісопу прив’язали до тростини.