Спадщина й заповіти у Біблії

Уривки (кількість: 39) — Біблія Куліша, рядок за рядком, за «Тематичною Біблією» Нейва.

Приклади

Бездітний Аврам: моїм спадкоємцем буде слуга, Еліезер із ДамаскуБут 15:2–3
Вірші
Бут 15:2–3Рече ж Аврам: Владико Господе, що менї даси? одпускаюсь я бездїтен, а наслїдник моєї худоби сей Дамашчанець Елиєзер. І рече Аврам: Не дав єси менї потомства, дак раб моєї господи наслїдник мій буде.
Сарра: син невільниці не матиме спадку з ІсакомБут 21:10
Вірші
Бут 21:10Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.
Авраам лишає все Ісакові, а синів наложниць відсилає з дарункамиБут 24:36, Бут 25:5–6
Вірші
Бут 24:36І вродила Сарра, жона пана мого, сина панові мойму, як була стара, і оддав йому все, що мав.
Бут 25:5–6Оддав же Авраам усе, що мав Ізаакові. Синам же наложниць своїх, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відпустив їх од Ізаака, сина свого, ще за живота свого, на схід соньця, у землю восточню.
Рахиль і Лея: «Чи є ще нам частка й спадок у домі батька?»Бут 31:14–16
Вірші
Бут 31:14–16І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в господї, в батька нашого? Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше. Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.
Яків дає Йосипові ділянку понад братівБут 48:21
Вірші
Бут 48:21І каже Ізраїль Йосифові: Се я вміраю; но Бог буде з вами, і верне вас ізнов у землю отцїв ваших. Я ж тобі над брати надїлив країну, що одняв я в Аморія моїм мечом і моїм луком.
Первородство Рубена переходить до синів Йосипа1 Хр 5:1–2
Вірші
1 Хр 5:1–2Сини в Рубена, найстаршого Ізрайлевого сина, — він перворідень; але як споганив постїль свого батька, то первеньство його віддано синам Йосифа, Ізрайлевого сина, одначе так, щоб не писатись їм первородними; Бо Юда був найпотужнїйший між своїми братами, й князь у їх, але первородство перенесено на Йосифа.
Дочки Целофхада дістають землю серед братів батькаЧис 27:1–4, Нав 17:3–4
Вірші
Чис 27:1–4І приступили дочки Зелофхада, сина Гефера, сина Гілеада, сина Макіри, сина Манассії, із родини Манассії, сина Йосифа, і се імена дочок його: Махля, Ноя та Хогля, та Милка та Тирза. І стали вони перед Мойсейом та Єлеазаром сьвященником і перед князями й перед усією громадою, коло входу в соборний намет, і промовили: Батько наш умер у степу, хоть і не було його між ротою, що зібралась проти Господа в ротї Кораговій, та за свій гріх вмер він; синів же у його не було. Чому ж би мало пропасти імя панотця нашого з роду його за те, що нема сина в його? Дай нам власність між братами батька нашого!
Нав 17:3–4У Зелофгада ж, Геференка, Галааденка, Махиренка, Манассієнка, та не було синів, лиш дочки, а були вони на імя: Магла, Ноа, Хогла, Милка та Тирза. І приступили вони перед Елеазара, сьвященника, та перед Йозуу Нуненка і перед князїв і промовили: Господь заповідав Мойсейові надїлити нам наслїддя між братами нашими.
Єфтахові відмовляють у спадку як синові іншої жінкиСуд 11:2
Вірші
Суд 11:2І як жона Галаадова народила йому сини, а сини її повиростали, прогнали вони Ефтая і сказали йому: Тобі в нашій родинї нема наслїддя з нами: бо ти син другої жінки.
Боаз купує поле Елімелеха, щоб зберегти ім’я померлогоРут 4:5–6, Рут 4:9–10
Вірші
Рут 4:5–6Бооз сказав: Дня того, як купиш поле в Ноеми, ти купив і в Рути Моабитянки, жінки помершого, і повинен взяти її собі за жінку, щоб імя помершого в наслїддю його збудити. І сказав той родич: Не можу я взяти її за себе, щоб не поплутати й свого наслїддя. Прийми ти її, бо я не можу прийняти.
Рут 4:9–10Тодї сказав Бооз до старшин і до усього народа: Тепер ви сьвідки, що я купую в Ноеми усе, що було Елимелехове і Хілеонове і Махлонове, А до того ще й беру собі за жінку Руту Моабитянку, Махлонову жінку, щоб зісталось ймення помершого за його наслїддєм, та щоб не зникло імя помершого зпоміж його братів і з воріт його оселї; ви сьогодня тому сьвідки!
Навот не продає спадку своїх батьків1 Царів 21:2–3
Вірші
1 Царів 21:2–3От і каже Ахаб Наботові: Поступись менї твоїм виноградником, щоб обернути менї його на овощний сад. Я ж тобі дам лучший виноградник, або, коли схочеш, заплачу за його тобі грошима. Набот же відказав: Оборони мене, Господи, від того, щоб я відступив тобі наслїддє батьків моїх!
Йосафат дає синам дари й міста, а царство — первістку2 Хр 21:3
Вірші
2 Хр 21:3І дав їм батько багато дарів сріблом і золотом і дорогоцїнними річами разом із утвердженими городами в Юдеї; а царство віддав Йорамові, бо він був найстарший.
Йов дає дочкам спадок серед їхніх братівЙов 42:15
Вірші
Йов 42:15І не було по всїй країнї таких уродливих женщин, як Йовові дочки. І дав їм панотець їх наслїддє проміж їх братами.
Єремія купує поле двоюрідного брата за правом викупуЄр 32:7–8
Вірші
Єр 32:7–8Ось, ійде до тебе Анамеїл Саллуменко, син дядька твого, сказати тобі: Купи моє поле в Анатотї, бо по праву родинньому тобі можна купити його. І прийшов мій небіж Анамеїл, по слову Господньому, до мене у сторожовий двір, та й каже менї: Купи моє поле в Анатотї, що в землї Беняминовій, бо за тобою й право наслїднє і право викупу; — купи його собі. Тодї я зрозумів, що се справдї було слово Господнє.
«Учителю, скажи моєму братові поділити зі мною спадщину»Лк 12:13
Вірші
Лк 12:13Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб подїлив ся зо мною наслїддєм.
Молодший син просить свою частку маєтку (притча)Лк 15:12–13
Вірші
Лк 15:12–13і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток. І не по многих днях, зібравши все молодший син, відʼїхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.
Виноградарі змовляються вбити спадкоємця й забрати спадщину (притча)Мк 12:7
Вірші
Мк 12:7Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.

У Законі

Немає сина — дочці, потім братам, дядькам, найближчому родичевіЧис 27:8–11
Вірші
Чис 27:8–11А синам Ізраїля казати меш: Коли вмер чоловік і нема в його сина, так мусите перевести наслїддє його на дочку його. А коли нема в його дочки, так оддасьте наслїддє його братові його. А коли нема в його братів, так оддасьте наслїддє його батьковим братам його. А коли нема братів у батька його, так оддасьте наслїддє родичові його, найближшому в родинї його, і держати ме його він. І буде се синам Ізрайлевим правосудня установа, як заповідав Господь Мойсейові.
Первісток нелюбої жінки все одно дістає подвійну часткуПовт 21:15–17
Вірші
Повт 21:15–17Коли будуть в чоловіка дві жінки, одна люблена, друга ненавидна, і вони породили йому синів, люблена й ненавидна, та син ненавидної вродиться перше: То як оддавати ме в наслїддє синам своїм, що має, не можна буде йому обявити первенцем сина любленої перед первородним сином ненавидної; А первородного сина ненавидної мусить він признати, і віддасть йому дві пайки з усього, що має; він бо первенець сили його, йому належить право первородження.
Спадкова земля не переходить від племені до племеніЧис 36:7–9
Вірші
Чис 36:7–9Щоб не переходило наслїддє синів Ізраїля від поколїння до поколїння; бо кожен із синів Ізраїля держатись мусить при наслїддї свого батьківського поколїння. І всяка дочка, в котрої єсть наслїддє з поколїння синів Ізраїля, мусить бути жінкою кому небудь із роду свого батьківського поколїння; щоб кожен зміж синів Ізраїля держав батьківське наслїддє своє, Та щоб не переходило наслїддє від одного поколїння до другого. Бо кожне поколїннє синів Ізрайлевих мусить держатись свого наслїддя.
Землю ділять жеребом, більшим племенам — більшеЧис 26:53–55
Вірші
Чис 26:53–55Між тими подїлена мусить бути земля в наслїддє, по лїчбі імен. У кого богацько душ, побільшиш наслїддє його, а в кого мало душ, поменьшиш наслїддє його; кожному, дивлючись по перелїчених його, надїлиш наслїддє його. Тілько ж по жеребу буде роздїлена земля; по батьківських іменах наслїдувати муть її.
Ааронові сказано, що він не матиме спадку в краюЧис 18:20
Вірші
Чис 18:20І рече Господь Аронові: У землї їх не мати меш жадного наслїддя, і частки в тебе не буде між ними. Сам я частка твоя і наслїддє твоє серед синів Ізрайлевих.
Дарунок князя слузі повертається в рік воліЄз 46:16–17
Вірші
Єз 46:16–17Так говорить Господь Бог: Коли князь дає которому синові свойму дар (в землї), так се має йти в наслїддє й синам його; ся держава їх має бути наслїдньою. Коли ж він дасть із наслїддя свого в дарі которому підвластному свойму, то се буде належати тому тілько до року визволу, а тодї вернеться до князя. Тілько до синів його має переходити наслїддє його.

Остання воля

Яків схрещує руки й ставить Єфрема попереду МанасіїБут 48:13–14, Бут 48:19–20
Вірші
Бут 48:13–14І взявши Йосиф два сини свої, Ефраїма в правицю, проти лївиці Ізраїлевої, Манассїю ж у лївицю, проти правицї Ізраїлевої, наблизив їх до його. І простягнув Ізраїль правицю і положив на голову Ефраїмову, — був же він молодший — а лївицю на голову Манассїєву; положив руки на вхрест, був бо Манассїй первенець.
Бут 48:19–20І не схотїв отець його, і каже: Знаю, синку. І він буде народом, і він буде великий; но брат його молодший більший над його буде, і насїннє його буде купою народів. І благословив їх того ж дня, і каже: Тобою благословляти ме Ізраїль говорючи: Зроби тебе Боже рівнею Ефраїмові й Манассїєві! І поставив Ефраїма перше Манассїя.
Яків скликає синів і перед смертю благословляє кожногоБут 49:1, Бут 49:28, Бут 49:33
Вірші
Бут 49:1І прикликав Яков сини свої і каже:
Бут 49:28Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.
Бут 49:33І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого.
Останнє доручення Давида Соломонові1 Царів 2:1–3
Вірші
1 Царів 2:1–3Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи: Я йду оце в ту дорогу, що нею ввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем. І пильнуй того, що вимагає Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповідї, права і сьвідчення, як се написано в Мойсейовому законї, щоб бути тобі розважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;
Ісая Єзекії: «Упорядкуй свій дім»2 Царів 20:1
Вірші
2 Царів 20:1Того часу занедужав Езекія на смерть. І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко, й рече до його: Так говорить Господь: Упорядкуй дом твій, бо вмреш, не одужаєш.
Заповіт чинний лише після смерті заповідачаЄвр 9:16–17
Вірші
Євр 9:16–17Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого. Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.
Затвердженого людського заповіту ніхто не скасовує й не доповнюєГал 3:15
Вірші
Гал 3:15Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидає, анї додає до него.
Спадкоємець, поки дитина, під опікунами й управителямиГал 4:1–2
Вірші
Гал 4:1–2Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього, а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.

Вислови

Мудрий слуга поділить спадщину як один із братівПрип 17:2
Вірші
Прип 17:2Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.
Багатство, втрачене в невдалій справі, — синові нічого не лишаєтьсяЕкл 5:12–13
Вірші
Екл 5:12–13Є ще одна доскулююча неміч, яку я бачив під сонцем; багацтво, що береже багатий на шкоду собі. Гине се багацтво через нещасливі пригоди; в його родиться син, і йому нїчо не допадеться в руки.
Дім і багатство — спадок від батьківПрип 19:14
Вірші
Прип 19:14І дом і майно — спадщина по родителях, а розумная жона — від Господа.
Хто знає, чи мудрим буде мій спадкоємець, чи дурним?Екл 2:18–19
Вірші
Екл 2:18–19І зненавидїв я всю працю мою, що працював під сонцем; бо маю все те зіставити другому, хто постане по менї. А хто знає, чи він буде мудрий, чи дурний? Однакже він буде панувати над тим усїм, що я трудом здобував, та показав себе мудрим під сонцем. І ось — марнота!

Джерела

За «Тематичною Біблією» Нейва (Orville J. Nave, 1896; суспільне надбання): теми дібрано, рядки скорочено й переказано сучасною мовою, тлумачення пропущено; кожен вірш перевірено.

Біблія Куліша · Суспільне надбання