Ревнощі й заздрість у Біблії

• Ревнощі — лють чоловікаПрип 6:34
  Вірші

  Прип 6:34Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;
• Жорстокий гнів, але хто встоїть перед ревнощами?Прип 27:4
  Вірші

  Прип 27:4Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?
• Заздрість — гнилизна для костейПрип 14:30
  Вірші

  Прип 14:30Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.
• Праця й успіх — від заздрощів до ближньогоЕкл 4:4
  Вірші

  Екл 4:4Бачив я таки, що всяка праця й всяка користь з роботи викликує зависть між людьми. Та й се — марнота й мука духові.
• Сильна, як смерть, любов; невблаганні, як шеол, ревнощіПісн 8:6
  Вірші

  Пісн 8:6Зложи ж мене печаттю на серце в тебе, надїнь, як перстень, на руку собі; любов бо, як та смерть, кріпка; заздрість — як пекло, люта; стріли її — стріли огняні; вона — полумє страшно палаюче.
• Де заздрість, там безладЯк 3:16
  Вірші

  Як 3:16Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.
• Закон про дружину, яку запідозрив ревнивий чоловікЧис 5:12–31
  Вірші

  Чис 5:12–31Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли зверне жінка чия на бік, і спроневіриться чоловікові свому, І зляжеться хто з нею, і буде воно втаєно від очей чоловіка її, і тайкома нечистою стала вона, та нема сьвідка проти неї, а самої не поймано на вчинку; Та ревнивий дух схопить його, і буде він ревнувати на жінку, як вона опоганилась; або зійде на його дух ревнивий, і стане він ревнувати на жінку свою, а вона не опоганилась; То приведе чоловік той жінку до сьвященника, і принесе приніс її задля неї, десятину ефи ячмінної муки; не наливати ме олїї на неї і не класти ме ладану; бо се приніс за ревнуваннє, хлїбний приніс на спомин, що нагадує провину. І скаже їй приступити сьвященник, і поставить її перед Господом. І возьме сьвященник води сьвятої в посудину глиняну; та возьме сьвященник пороху, що на долївцї в храминї, та й вкине його в воду. І поставить сьвященник жінку перед Господом, і відкриє голову жінцї, і положить на руки її хлїбний приніс поминальний; се приніс за ревнуваннє; а в руцї сьвященника буде гірка вода, що наводить прокляттє. І заклинати ме сьвященник її, і казати ме жінцї: Коли не лежав нїхто з тобою, і коли ти, бувши за чоловіком твоїм, не спроневірилась мужові нечистотою, то будь не пошкоджена від сієї води гіркої, що наводить прокляттє; Коли ж ти, бувши за чоловіком твоїм, спроневірилась і опоганила себе, і лежав з тобою хто окрім чоловіка твого, І заклене жінку сьвященник клятьбою прокляття, і промовить сьвященник до жінки: І нехай зробить Господь проклятою і злорікою тебе серед люду твого, і нехай допустить, щоб опало лоно твоє і опух живіт твій. І ся вода, що наводить прокляттє, увійде в утробу твою, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє опало. І скаже жінка: Амінь, амінь! І запише прокляття сї сьвященник у книзї, та й змиє їх водою гіркою; І дасть він жінцї напитись гіркої води, що наводить прокляттє, щоб увійшла вода в неї для гіркостї. І возьме сьвященник із руки в жінки приніс за ревнуваннє, і похитувати ме сим даром перед Господом, і принесе його до жертівника. І возьме сьвященник жменю із приносу, як частку на спомин та й пустить з димом на жертівнику; а потім дасть жінцї води напитись. А як дасть їй води напитись, то станеться, коли опоганилась вона і спроневіралась чоловікові свому, так вода, що наводить прокляттє, увійде в неї для гіркостї, і опухне живіт в неї, та й опаде лоно в неї; і стане жінка проклятою між людом своїм. А коли жінка не опоганила себе, а чиста вона, так буде непошкоджена і зачне насїннє. Се закон про ревнуваннє: Як жінка, бувши за мужом своїм, зверне на бік і опоганить себе, Або коли обійме чоловіка ревнивий дух, і ревнує він на жінку свою, і ставляє жінку перед Господом, так сповнить над нею сьвященник увесь той закон. І проститься чоловікові провину його, а жінка нести ме на собі гріх свій.

Приклади

• Каїн, розгніваний, що жертву Авеля прийнято, вбиває йогоБут 4:4–8
  Вірші

  Бут 4:4–8Абель же приносив принос од перваків овечих ситеньких. І споглянув Господь на Абеля і на дар його; На Каїна ж і на його жертву не споглянув. І взлився Каїн, і змарнїв. І рече Господь Каїнові: Чого ти злишся, і чого змарнїв? Коли чиниш добре, дак і лице весело позирає; коли ж чиниш не добре, дак на тебе гріх чигає в порозї, щоб одолїти; ти ж мусиш панувати над ним. Озветься ж Каїн до Абеля, брата свого: Ходїмо в поле. І як були вони в полї, напав Каїн на брата свого Абеля та й убив його.
• Вагітна Агар зневажає Сару, і Сара утискає їїБут 16:4–6
  Вірші

  Бут 16:4–6І ввійшов до Агари, і завагонїла. Як же почулась вона, що завагонїла, почала зневажати господиню свою. І рече Сара до Аврама: Зневага менї від тебе. Вона ж почуваючись вагітною, зневажає мене. Суди Бог між мною й тобою. Рече ж Аврам до Сари: Ось рабиня твоя в руках у тебе. Твори їй по твоїй вподобі.
• Филистимляни заздрять отарам і чередам ІсакаБут 26:14
  Вірші

  Бут 26:14Був бо в його статок отарний, і статок товарний, і велика купа рабів; позавидували ж йому Филистимцї.
• Рахиль заздрить Леї: «дай мені дітей, а як ні, то я вмру!»Бут 30:1
  Вірші

  Бут 30:1Вбачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.
• Брати заздрять Йосипові й продають йогоБут 37:4, Бут 37:11, Бут 37:18–28
  Вірші

  Бут 37:4Вбачаючи ж браттє його, що любить його батько над усї сини свої, зненавидїли його, і тяжко їм було промовляти до його мирно.

  Бут 37:11Позавидували ж йому браттє його, панотець же його завважив слово се.

  Бут 37:18–28Загледїли ж його оддалеки, перш нїж наближився до них, і змовились на його, щоб убити його. Каже ж брат до брата: От сновидець той ійде. Нумо вбємо його та вкиньмо в який колодязь, та й казати мемо: Зьвір лютий пожер його; от і побачимо, що станеться з тих снів його. Чуючи ж се Рубен, одняв його з рук у їх, та й каже: Не губімо душі. Каже ж Рубен: Не проливайте крові, а вкиньте в степовий колодязь, руки ж не кладїть на його; се, щоб визволити його з рук у них, та й оддати панотцеві. І сталось, як прийшов Йосиф до браття свого, стягли з Йосифа одїж його квіччасту рукавчату, що була на йому. І взяли його, та й укинули в колодязь; колодязь же сухий був, води не було. І сїли попоїсти, коли ж глянуть, ідуть подорожні Ізмайлитяне від Галааду з верблюдами своїми, везучи бурштин, бальзам та ладан в Египет. Каже ж Юда до браття свого: Що за користь, як убємо брата нашого та й потаїмо кров його. Ходїмо, продаймо його Ізмайлитянам; руки ж наші не будуть на йому, бо він брат наш і тїло наше. І вдовольнились браттє його. І йшли мимо купцї Мидіянські; і витягли вони Йосифа з колодязя, і продали Йосифа Ізмайлитянам за двайцять срібняків; і поведено Йосифа в Египет.
• Мойсей Ісусові Навину: «чи ти ревнуєш за мене?»Чис 11:28–29
  Вірші

  Чис 11:28–29І відказав Йозуа Нуненко, що вслуговував Мойсейові з малку, і каже до Мойсея: Добродїю мій, заборони їм. І каже йому Мойсей: Чого ти ревнуєш за мене? Нехай би ввесь люд Господень зробивсь пророками, і щоб Господь послав на них духа свого.
• Міріям і Аарон: «Хіба тільки через Мойсея говорив Господь?»Чис 12:1–2
  Вірші

  Чис 12:1–2Миряма ж та Арон нарікали на Мойсея за молодицю Кушицьку, що взяв її: бо Кушицьку молодицю взяв він для себе. І мовляли вони: Хиба ж тільки до Мойсея промовляв Господь? Хиба ж і не до нас так само промовляв він? І почув се Господь.
• Єфремляни ображені на Гедеона та Єфтаха, що ті їх не покликалиСуд 8:1, Суд 12:1
  Вірші

  Суд 8:1Ефраїмії ж мовляли до його: Що се ти вдїяв нам, що не покликав нас? Нї, ти сам виступив у поле проти Мадиянїїв! І сварились тяжко з ним.

  Суд 12:1Поскликалися ж Ефраїмії й двинули вони од півночі та промовили до Ефтая: Чого се ти ходив на війну проти Аммонїїв, та й не покликав нас із собою? Оце ж пустимо з димом твій будинок вкупі з тобою.
• Саула зачіпає пісня «а Давид — десятки тисяч»1 Сам 18:7–9
  Вірші

  1 Сам 18:7–9І викликало жіноцтво приграваючи: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч. І розсердився Саул вельми, і не до вподоби було йому се слово, і сказав він: Давидові присьпівано десятки тисяч, а менї тисячі; йому не стає ще хиба царства. І позирав Саул скрива на Давида з того часу і надальше.
• Йоав убиває Авнера, якого Давид відпустив з миром2 Сам 3:24–27
  Вірші

  2 Сам 3:24–27І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї? Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш. І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав. Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
• Ізраїль і Юда сперечаються, хто повернув царя2 Сам 19:41–43
  Вірші

  2 Сам 19:41–43Аж ось прийшли всї мужі Ізраїльські до царя, й сказали цареві: Чому се наші браття, мужі Юдині, потай нас перевели царя й дом його й усїх людей Давидових через Йордань? І відказали всї мужі Юдині Ізрайлитянам: Царь же нам родич. Чого вам сердитись за се? Хиба ми зʼїли що від його, або він обдарував нас чим? Ізрайлитяне ж відказували мужам Юдиним: Наших частин у царя в десятеро, тако ж і в Давида ми більші за вас; чому ж ви змаловажили нас? хиба не нам належався первий голос, щоб вернути царя назад? Та слово мужів Юдиних дужче було, нїж слово Ізрайлитян.
• Старший брат блудного сина не хоче ввійтиЛк 15:25–30
  Вірші

  Лк 15:25–30Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї. І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке. Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв. Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його. Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись; як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.
• Пилат знав, що Ісуса видали із заздрощівМт 27:18
  Вірші

  Мт 27:18Знав бо, що через зависть видали Його.
• Первосвященика й саддукеїв сповнює заздрістьДії 5:17
  Вірші

  Дії 5:17Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,
• Заздрісний натовп противиться Павлові в Антіохії та СолуніДії 13:45, Дії 17:5
  Вірші

  Дії 13:45Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.

  Дії 17:5Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ.