Борги й позики у Біблії

• Не будьте винні нікому нічого, крім взаємної любовіРим 13:8
  Вірші

  Рим 13:8Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив.
• Позичальник стає рабом позикодавцяПрип 22:7
  Вірші

  Прип 22:7Над злиденним багач панує, хто в кого у довгу, в того він в неволї.
• Не ручайся за борги, бо заберуть твоє ложеПрип 22:26–27, Прип 11:15
  Вірші

  Прип 22:26–27Так не чини, як ті що ручаться, і чужі довги беруть на себе; Бо, як не буде чим у тебе заплатити, то про що доводити себе до того, щоб забрали постїль твою з під тебе?

  Прип 11:15Біди собі напитує, хто за другого дає поруку; хто ж ненавидить поруку, той безпечен.
• Поручився за ближнього? Іди й негайно звільни себеПрип 6:1–5
  Вірші

  Прип 6:1–5Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, — То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув. Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, — бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги; Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати — війкам твоїм; Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.

У Законі

• Не брати відсотків із бідного брата; з чужинця було дозволеноВих 22:25, Повт 23:19–20
  Вірші

  Вих 22:25Коли даси грошей кому з людей моїх убогому, що при тобі живе, не мусиш ти бути йому пожичальником, не наложиш на його чиншу.

  Повт 23:19–20Не будеш давати на чинш братові твойму — нї гроша на чинш, нї харчі на чинш, і нїчого на чинш, на що тільки можна наложити чинш. Чужоземцеві можна давати на чинш, братові ж свому не давати меш на чинш, щоб тебе благословив Господь, Бог твій, у всякому дїлї рук твоїх на землї, що йдеш заняти її.
• Одяг, узятий у заставу, повертають до заходу сонцяВих 22:26–27, Повт 24:12–13
  Вірші

  Вих 22:26–27Коли візьмеш у заклад свиту в близнього твого, мусиш вернути йому її до заходу соньця; Бо се одна, тільки й одежи його, свитка про шкіру його; у чому ж лягти йому? І як заголосить до мене, почую плач його; бо я милосерден.

  Повт 24:12–13І коли се вбогий чоловік, то не йди спати, мавши в себе застав його. Притьмом треба тобі вернути йому застав при заходї сонця, щоб він лїг у свитинї своїй, і благословив тебе; і буде се праведно перед Господом, Богом твоїм.
• Позикодавець чекає надворі, поки йому винесуть заставуПовт 24:10–11
  Вірші

  Повт 24:10–11Як позичаєш ближньому твому, не йди в домівку його, щоб взяти застав; Стій знадвору, а той, кому позичаєш, нехай винесе тобі застав надвір.
• Жорен не можна брати в заставуПовт 24:6
  Вірші

  Повт 24:6Не годиться брати в застав жорна або жорнового каменя; такий бо життє бере в застав.
• Щосьомого року борги прощаютьсяПовт 15:1–3
  Вірші

  Повт 15:1–3При кінцї кожних сїм років робити меш відпуст. А робити меш відпуст ось як: Кожний, хто пожичив кому, подарує пожичку, що дав її рукою своєю ближньому свому. Не буде напирати на ближнього свого чи на брата, бо обявлено відпуст Господнїй. Від чужоземця можна тобі вимагати; а те, що маєш в брата твого, те мусить відпустити йому рука твоя;
• Збіднілий брат, що продав себе, працює як найманецьЛев 25:39–41
  Вірші

  Лев 25:39–41І коли зʼубожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи; Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі; до ювілейного року робити ме в тебе. І вийде на волю від тебе й дїти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться.
• Позичену тварину, що здохла, відшкодовують повністюВих 22:14
  Вірші

  Вих 22:14Коли хто вижичить у другого скотину, і вона буде пошкоджена, чи здохне, так що власника його не було при тому, мусить він тому заплатити.

Приклади

• Юда лишає в заставу печатку, шнурок і палицюБут 38:17–18
  Вірші

  Бут 38:17–18Він же каже: Пошлю тобі кізлика з отари. Вона ж каже: А чи даси менї залог докіль пришлеш? Він же каже: Який залог тобі дати? Вона каже: Перстень з печаткою твоєю, твій пояс, та палицю, що в руцї в тебе. І дав їй, та й увійшов до неї, і завагонїла від його.
• До Давида збираються всі боржники1 Сам 22:2
  Вірші

  1 Сам 22:2І скупились коло його всякі злиденники й задовжені, й всякі невдоволені люде, і зробився їх отаманом, і пристало до його чоловіка з чотириста.
• Позикодавець хоче забрати двох синів удови в раби2 Царів 4:1–7
  Вірші

  2 Царів 4:1–7Одна з жінок синів пророцьких, голосючи, промовила до Елисея: Мій муж, твій раб, умер, а ти знаєш, що він, твій раб, був богобоязний по всяк час; тепер же прийшов позичальник і хоче моїх обох хлопцїв забрати в невольники. Елисей відказав їй: Що ж маю тобі вчинити? Скажи менї, що в тебе є в господї? Вона сказала: Нема нїчого в твоєї служебки в хатинї, як олїйна посудина, а в їй трошки олїї. І сказав він: Ійди, напозичай порожнього посуду по всїх сусїдах твоїх, та назбірай не трохи; Тодї ввійдеш, позасовуєш двері позад себе й синків твоїх та й наливати меш в кожну посудину, а котра буде повна, відстав на бік. І пійшла вона від його та й засунула за собою й за синками своїми двері; вони їй подавали, а вона, знай, наливала. Як же посуди були вже повні, каже синові свойму: Подай ще посудину. Відказує він: Нема більш посудини. І не текло більш олїї. Як же пійшла вона й оповідала се Божому чоловікові, сказав він їй: Іди, продай олїю та й заплати твою позичку, а з останку жити меш сама й сини твої.
• «Ой, мій пане, та ж воно позичене!» — сокира падає в Йордан2 Царів 6:4–6
  Вірші

  2 Царів 6:4–6От і пійшов із ними. Як же дойшли до Йорданї, почали рубати дерево. Тим часом як один рубав деревину, упала сокира його з топорища в воду. І крикнув він: Ой добродїю! а вона ж позичена. Чоловік же Божий рече: Де вона впала? Як же показав йому місце, вирубав він цїпок, кинув туди, й ось сокира сплила.
• Голод: заставляють поля й доми; Неемія припиняє лихварствоНеем 5:3–5, Неем 5:10–12
  Вірші

  Неем 5:3–5Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в заставу, щоб дістати хлїба в голодї. Були й такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податки цареві, й даємо в заставу поля наші та виноградники наші; У нас такі ж тїла, як тїла в братів наших, а сини наші такі ж, як і їх сини, та от ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволї. Нема нїяких засобів в руках наших на викуп; і поля наші та виноградники наші у других.

  Неем 5:10–12Та й я, й брати мої, й служащі при менї давали їм в позичку срібло й хлїб, але даруймо їм довг сей? Вернїть же їм таки тепер поля їх, виноградні та маслинні садки їх, і хати їх, і лихву з грошей і хлїба, з вина й оливи, на яку ви позичали їм. І сказали вони: Вернемо й не вимагати мемо в їх; зробимо так, як ти кажеш. І покликав я сьвященників, і звелїв їм заприсягтись, що й вони так зроблять.
• За борг забирають немовля в біднихЙов 24:9
  Вірші

  Йов 24:9Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
• Одяг, узятий у заставуЙов 22:6, Ам 2:8
  Вірші

  Йов 22:6Видно, ти брав заклади з браття твого за дрібницю й з пів-нагих здирав послїдущу одежу.

  Ам 2:8Ув одежі, в застав взятій, лежать на вколїшках при всїх жертівниках, а вино від винуватцїв пють у домах богів своїх.
• Притча: раб, винний десять тисяч талантівМт 18:23–34
  Вірші

  Мт 18:23–34Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх. Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів. Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати. Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам. Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг. Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен. Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі. Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг. Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось. Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене; чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував? І, розгнївившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.
• Притча: два боржники — п’ятсот і п’ятдесят динаріївЛк 7:41–42
  Вірші

  Лк 7:41–42Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять. Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?
• Мирися з супротивником, поки ти ще в дорозі з нимМт 5:25–26
  Вірші

  Мт 5:25–26Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю. Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.
• Позичайте, нічого не сподіваючись назадЛк 6:34–35
  Вірші

  Лк 6:34–35І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.
• Павло Филимонові: «зарахуй це на мене; я віддам»Флм 1:18–19
  Вірші

  Флм 1:18–19Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи. Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.