Великі кодекси

У I ст. н. е. з’явився новий вид книги — кодекс: аркуші папірусу чи пергамену, складені й зшиті по корінцю, як сучасна книга. На них писали з обох боків, потрібне місце було легше знайти, і в один кодекс уміщалися всі чотири Євангелія. Християни були серед перших, хто ним користувався. До IV ст. християнські Біблії були здебільшого пергаменними кодексами; близько 332 р. н. е. імператор Костянтин замовив п’ятдесят пергаменних Біблій у Євсевія, єпископа Кесарійського.

Три великі кодекси містять майже всю Біблію грецькою, з книгами, що є в православних і католицьких Бібліях. Ватиканський кодекс IV ст. перебуває у Ватиканській бібліотеці щонайменше з 1475 року. Синайський кодекс середини IV ст. знайшов Костянтин фон Тишендорф у монастирі святої Катерини на горі Синай у 1844–1859 рр. Як він залишив монастир, сперечаються досі: за одним поглядом, як дарунок російському цареві, за іншим — як позичений і не повернений; більша його частина з 1933 року перебуває в Лондоні. Александрійський кодекс V ст. привезли з Єгипту й подарували англійському королю Карлу I 1627 року. І Ватиканський, і Синайський кодекси закінчують Євангеліє від Марка на 16:8.