Сопілка й флейта

Chalil (або halil), який звичайно перекладають як «флейта» (у Куліша — «сопілка»), був дудкою на зразок грецького aulos: трубкою з очерету, у яку дули крізь подвійну тростинку, як у ранньому гобої. Назва походить від слова зі значенням «пробивати» — порожниста трубка. Звук у неї був різкий і пронизливий, і на грецьких вазах музики дмуть одразу у дві дудки aulos. Інше слово, ugav, — теж якась сопілка чи флейта — трапляється в Юбаля (Буття 4:21) і в псалмі 150.

Сопілка звучала і в радості, і в горі. Вона грала на бенкетах (Ісая 5:12) і перед гуртом пророків, а коли Соломона настановили царем, увесь народ ішов за ним, «і грали люди в сопілки» (1 Царів 1:40). Це був і звук плачу: Єремія тужить за Моавом, «мов сопілка», а в домі начальника синагоги Ісус застав «сопільників та голосільників» (Від Матвія 9:23). Мішна, пізніше зведення юдейського закону, каже, що навіть найбідніший чоловік мав найняти на похорон дружини щонайменше двох сопільників і одну плакальницю. В Ісусових словах діти на майдані гукають: «Ми вам грали на сопілці, а ви не танцювали» (Від Матвія 11:17).