Левіятан і Бегемот

Йов 40–41 описує двох могутніх істот: Бегемота, що їсть траву, як віл, і лежить в очереті над рікою, та Левіятана, якого не впіймаєш на гачок. У Псалмі 104 Левіятан грається в морі, а Псалом 74 та Ісая 27 говорять про багатоголового морського змія. Ім’я Бегемот — це форма множини єврейського слова «звір», ніби «звір над звірами».

Як їх розуміти — питання дискусійне. За одним поглядом, поет описує справжніх тварин: Бегемот — це гіпопотам, а Левіятан — крокодил, обидва добре відомі в Єгипті; інші припускали слона або кита. За іншим поглядом, це поетичні істоти, спільні для ширшого давнього світу: тексти з Угарита (XIV–XIII ст. до н. е.) розповідають про Лотана, «звивистого змія» із сімома головами, словами, дуже близькими до Ісаї 27:1. Дехто з читачів бачить у них вимерлих плазунів, як-от динозаврів. Пізніший юдейський переказ розповідав, що Левіятана й Бегемота подадуть на бенкеті наприкінці днів, а Томас Гоббс назвав свою книжку про державу «Левіафан» (1651).