Голод і посухи у Біблії

Уривки (кількість: 33) — Біблія Куліша, рядок за рядком, за «Тематичною Біблією» Нейва.

У Книзі Буття

Аврам пішов до Єгипту, бо голод був тяжкийБут 12:10
Вірші
Бут 12:10І сталась голоднеча в тїй землї, і спустивсь Аврам у Египет на пробуваннє таменькі, бо тяжка була вона в тїй землї.
Під час іншого голоду Ісак пішов до Ґерару, а не до ЄгиптуБут 26:1–2
Вірші
Бут 26:1–2Був же голод у тій землї, опріч голоду прежнього за часів Авраамових. Пійшов же Ізаак геть до Абимелеха, царя Филистимського, в Герар. Явився ж йому Господь і рече: Не ходи в Египет, вселися у землї, що про неї тобі скажу.
У Єгипті сім років достатку, потім сім років голодуБут 41:29–30, Бут 41:54
Вірші
Бут 41:29–30Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї. Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.
Бут 41:54І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.
Йосип зібрав збіжжя, як морського піскуБут 41:48–49
Вірші
Бут 41:48–49І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї. І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.
Усі народи приходили до Йосипа в Єгипет купувати збіжжяБут 41:56–57
Вірші
Бут 41:56–57А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам. Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.
Десятеро братів Йосипа пішли купити збіжжяБут 42:1–3
Вірші
Бут 42:1–3Бачивши ж Яков, що є на продаж хлїб у Египтї, каже синам своїм: Чого позираєте один на одного? Я ж чув, що є хлїб в Египтї. Рушайте туди, та купіте таменьки хлїба, щоб нам жити, не повмірати. Рушило браттє Йосифове, десятеро братів, куповати хлїба, в Египет:
Два роки голоду й ще п’ять — ні оранки, ні жнивБут 45:6
Вірші
Бут 45:6Се ж бо вже друге лїто голодує земля, а ще пять років осталось, що не буде нї оранки нї жнив.
Єгиптяни платили за їжу грошима, а потім худобоюБут 47:13–17
Вірші
Бут 47:13–17Хлїба ж не стало по всїй землї, голод бо тяжкій був; омлївала й Египецька земля й Канаан земля з голоднечі. І позбирав Йосиф усї гроші, які знайшлись у землї Египецькій і в Канаан землї, за хлїб, що куповали люде; і повносив Йосиф усї гроші в палати Фараонові. І як повитрачувано всї гроші в землї Египецькій і в Канаан землї, поприходили тодї всї Египтяне до Йосифа говорючи: Дай нам хлїба! Чому бо вмірати нам перед віччу в тебе? Кінець бо вже нашим грошам. І каже їм Йосиф: Так пригоньте скотину вашу, я й давати му вам хлїба за скотину, коли кінець вашій грошві. І стали приганятись із скотом до Йосифа, і давав їм хлїба Йосиф за конї, й за вівцї, й за воли, і за осли; і прохарчував хлїбом їх за всю скотину їх у тому роцї.
Потім продали свої поля, і земля стала фараоновоюБут 47:19–20
Вірші
Бут 47:19–20Чи то ж нам гинути перед очима в тебе, і нам, і нашій землї? Купуй нас і землю нашу за хлїб, і будемо самі й земля наша рабами Фараонові. Давай нам тільки насїння на засїв, та й живі будемо, не помремо, і земля не спустїє. І поскуплював Йосиф землю Египецьку Фараонові; попродали бо Египтяне землю свою Фараонові через те, що голод опанував їх. І земля стала Фараоновою.
Відтоді п’ята частина врожаю йшла фараоновіБут 47:23–24
Вірші
Бут 47:23–24І каже Йосиф усїм Египтянам: Оце купив я вас і землю вашу Фараонові. От вам насїннє, возьміте і засївайте землю. А з урожаю давати мете пятину Фараонові, чотирі ж пятини будуть вам на засїв землї, та про малечу вашу.

В Ізраїлі

За днів суддів родина з Вифлеєма перебралася до МоавуРут 1:1
Вірші
Рут 1:1За тих часів, як правували суддї, раз якось був в краю голод. І один чоловік з Юдейського Вефлеєма пійшов зо своєю жінкою та з двома синами своїми жити в край Моабіїв.
Ноомі повернулася, почувши, що знову є хлібРут 1:6
Вірші
Рут 1:6І вибралась вона з своїми невістками, та й пійшла з Моабійського краю назад, бо перечула в краю Моабіїв, що Бог показав свою ласку для свого народа й дав йому хлїб.
За Давида голод тривав три роки поспіль2 Сам 21:1
Вірші
2 Сам 21:1За Давидового царювання був в землї голод через три годи, рік за роком. І питав Давид Господа. І відказав Господь: Се через Саула та його дом кровожадний, бо він вигубив Габаонїїв.
Ілля Ахавові: не буде ні роси, ні дощу, хіба за моїм словом1 Царів 17:1
Вірші
1 Царів 17:1І сказав Ілия Тесбій, із горожан Галаадських, до Ахаба: Так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що я стою на службі в його, сього року не буде нї роси, нї дощу, хиба на моє слово.
Ворони приносили Іллі хліб і м’ясо вранці й увечері1 Царів 17:6
Вірші
1 Царів 17:6І приносили йому круки хлїба й мясива уранцї й хлїба й мясива ввечері, а з бурчака він пив.
У вдови борошно в діжці не скінчилося, і олива в глечику не забракла1 Царів 17:14–16
Вірші
1 Царів 17:14–16Так бо глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Борошно в гладисцї не зменьшиться й олїї в питунцї не убуде до того дня, аж пішле Господь на землю дощ. І пійшла вона й зробила, як промовив їй Ілия, й їла вона, й він і дом її. Муки в глецї не меншіло й олїї в банцї не убувало, по слову Господньому, що сказав через Ілию.
Третього року в Самарії був тяжкий голод1 Царів 18:1–2
Вірші
1 Царів 18:1–2По довгому часї прийшло слово Господнє до Ілиї, таке: Йди, покажись Ахабові, а дам дощ на землю. І пійшов Ілия, щоб показатись Ахабові. Панувала ж велика голоднеча в Самариї.
Ахав послав Овдія шукати траву для коней і мулів1 Царів 18:5
Вірші
1 Царів 18:5І сказав Ахаб Абдієві: Пійди по царству по всїх криничинах і по всїх байрачних бурчаках, а може знайдеш де траву, щоб рятувати конї й мули, та щоб не повиздихала вся скотина.
Пізніше згадували: дощу не було три з половиною рокиЛк 4:25, Як 5:17
Вірші
Лк 4:25По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї;
Як 5:17Ілия був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяцїв.
Голод у Ґілґалі: дикі гарбузи в юшці, «смерть у горщику!»2 Царів 4:38–40
Вірші
2 Царів 4:38–40Елисей же пійшов знов у Галгал. А була тодї голоднеча в тій землї; ученики пророцькі седїли перед ним. І звелїв він слузї свойму: Постав найбільшого казана та й звари юшку синам пророцьким. І пійшов один у поле, щоб назбірати зела, й знайшов дику вючу ростину, нарвав із неї овощів повну одежину, й прийшов та й накришив їх в котел з юшкою, бо вони незнали їх. І налили їм їсти; та скоро вони покушали юшки, закричали, кажучи: Смерть у казанї, чоловіче Божий! і не змогли їсти.
Шунамітка сім років жила в краю филистимлян під час голоду2 Царів 8:1–3
Вірші
2 Царів 8:1–3Елисей розмовляв з молодицею, що воскресив сина її, й рече їй: Збирайся й ійди з твоїми домівниками звідсї та й зупинись денебудь, де зможеш, бо Господь нашле семилїтню голоднечу на сю землю. Знялась тодї молодиця та й учинила по слову чоловіка Божого, й пійшла з домовниками своїми звідти та й пробувала сїм лїт в Филистійській землї. Як уплив же семий рік, вернулась молодиця з Филистійської землї та й прийшла просити царя про свою господу й поля свої.
Четверо прокажених знайшли арамейський табір біля Самарії порожнім2 Царів 7:3–5
Вірші
2 Царів 7:3–5Було ж чотири чоловіка прокажених, за ворітьми, й мовляли вони один одному: Чого нам тут седїти та дожидати смертї? Коли поважимось увійти в город, байдуже, город опанувала голоднеча, й ми там помремо; зістанемося ж тут, мусимо й тутеньки померти. Тож ходїмо в Сирийський табір. Зіставлять нас в живих, так жити мемо; а повбивають, ну, то й помремо. От і піднялись у вечірньому мороцї, щоб ійти в Сирийський табір. Як же дойшли до краю Сирийського табору, не було там нї чоловіка.
Тоді сея добірного борошна коштувала шекель2 Царів 7:16
Вірші
2 Царів 7:16Тодї вийшов люд та й розграбив табір Сирийський, і була міра пшеничнього борошна по секлеві, а дві мірки ячменю по секлеві, по слову Господньому.
Під час облоги Єрусалима народ краю не мав хліба2 Царів 25:3, Єр 52:6
Вірші
2 Царів 25:3На девятий день місяця опанувала голоднеча город і люде не мали що їсти.
Єр 52:6У четвертому ж місяцї, на девятий день місяця, опановала голоднеча город і люде не мали що їсти.
Єремія: земля потріскалася; лань покидає маля, бо немає травиЄр 14:4–5
Вірші
Єр 14:4–5Потріскалась од спеки земля, бо не було дощу; хлїбороби сумують і покривають собі голови. Ба й сугачка (ланя) роджає в полі, та й кидає своє маленьке, бо нема травицї.
Плач Єремії: малі діти просять хлібаПлач 4:4
Вірші
Плач 4:4У немовлятка язик од згаги до піднебіння прилипає; їсти просять дїти, та нїхто їм не дає.
За Неемії люди закладали поля й доми, щоб купити збіжжяНеем 5:3
Вірші
Неем 5:3Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в заставу, щоб дістати хлїба в голодї.

У Новому Завіті

У притчі Ісуса тяжкий голод доводить молодшого сина до нуждиЛк 15:14
Вірші
Лк 15:14Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.
Аґав передрік великий голод; він настав за КлавдіяДії 11:28
Вірші
Дії 11:28Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.
Учні послали допомогу до Юдеї через Варнаву й СавлаДії 11:29–30
Вірші
Дії 11:29–30З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї. Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.

Джерела

За «Тематичною Біблією» Нейва (Orville J. Nave, 1896; суспільне надбання): теми дібрано, рядки скорочено й переказано сучасною мовою, тлумачення пропущено; кожен вірш перевірено.

Біблія Куліша · Суспільне надбання