Синагога

Синагога була місцем зібрань, де юдеї сходилися читати й вивчати Закон і молитися. Як і коли вона виникла, невідомо. За однією думкою, вона постала у вавилонському вигнанні, коли не було храму; за іншою — пізніше, серед юдеїв, що жили далеко від Єрусалима в грецьку добу. Перші певні свідчення походять з Єгипту III століття до н. е.: написи про присвяту «місця молитви» — так Діяння називають місце молитви у Филипах (Діяння 16:13). У 8-му розділі Книги Неемії, де Ездра читає Закон, а левити пояснюють його, учені бачать риси пізнішого синагогального читання.

До I століття н. е. синагоги були по всій Галилеї, Юдеї та Римському світі. Розкопані в Гамлі, Магдалі й Масаді — прості зали зі східчастими лавами вздовж стін. Напис з Єрусалима, мабуть, часу до 70 року н. е., розповідає про синагогу, яку збудував священник на ім’я Теодот для читання Закону й навчання заповідей, із кімнатами для приїжджих. У суботу читали Закон і Пророків, і тямущого чоловіка могли запросити сказати слово (Діяння 13:15). Начальник синагоги стежив за порядком, а служник доглядав сувої (Від Луки 4:20; у Куліша синагога — «школа»).