Священники й левити

Священниками Ізраїлю були нащадки Аарона з коліна Левія: священником ставали за народженням, а не з вибору, і він мав бути вільний від деяких тілесних вад. Священники приносили жертви, кадили пахощами, доглядали світильники, оглядали шкірні хвороби (Левит 13:2–3) і навчали Закону. Первосвященик носив ефод і нагрудник із дванадцятьма каменями, на яких були імена колін. Решта левитів допомагала: у пустелі вони носили скинію, згодом були придверниками, співцями, музиками й скарбниками. Коліно не мало наділу — лише міста з пасовиськами, і жило з десятин і частин приношень.

Тексти називають різний вік для служби левитів: від 30 років (Числа 4:3), від 25 (Числа 8:24) і, за Давидових часів, від 20. Книги Хронік ділять священників на двадцять чотири черги, що служили по черзі; у Луки Захарії з Авієвої черги випав жереб кадити (Від Луки 1:8–9). Після вигнання повернулися 4289 священників, але лише 341 левит, співець і придверник. У I столітті первосвященик, якого на той час призначали правителі, очолював синедріон. З падінням храму 70 року н. е. служба священників припинилася.