Блуд

Сьома заповідь (у лютеран і католиків — шоста) каже: «Не прелюбкуватимеш» (Вихід 20:14), а Ісус переніс її в серце: «Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серці своїм» (Від Матвія 5:28). Павло писав: «Утікайте від перелюбу» (1 до коринтян 6:18) — і Йосип так і вчинив: коли жінка його пана намагалася схилити його до себе, він покинув одежу в її руках і втік геть (Буття 39:12). Історію царя Давида розказано прямо, без прикрас (2 Самуїлова 11). Під той час, як царі виступають у похід, «Давид зостававсь у Ерусалимі»; з даху палацу він побачив Вірсавію, послав по неї, а потім звелів поставити її чоловіка Урію туди, де його вб’ють у бою. Пізніші проповідники починали цю історію з того бездіяльного вечора.

Євагрій називав цей помисел porneia — словом, яким Павло називає блуд; латинські списки казали luxuria, слов’янська традиція — блуд. Пізніші списки протиставляли йому цнотливість, і в «Психомахії» Пруденція Цнотливість перемагає Хіть у другій битві поеми. Данте помістив хтивих на сьомому, останньому уступі Чистилища: вони йдуть крізь вогонь, співають і вголос згадують приклади цнотливості.