Заздрість

Заздрість — це смуток через чуже добро: бажання, щоб його відібрали в іншого, а не лише щоб воно було в тебе самого. «Лагідне серце життя для тіла, а зависть зжерає й кості», — кажуть Приповісті 14:30, а Матвій розповідає, що Пилат знав: «через зависть видали Його» (Від Матвія 27:18). Пізніший переказ бачив заздрість у Каїні, який «взлився», коли жертву брата було прийнято, а його — ні (Буття 4:5); у братах Йосипа, про яких сказано: «Позавидували ж йому браття його» (Буття 37:11), — вони продали його купцям, що йшли до Єгипту; і в царі Саулі, який почув, як жінки співають про десятки тисяч Давида, і «позирав Саул скрива на Давида з того часу і надальше» (1 Самуїлова 18:9).

Заздрості не було серед восьми помислів Євагрія; до списку її додав Григорій Великий. Книга Премудрості Соломона, що є в православних і католицьких Бібліях, каже, що смерть увійшла у світ через заздрість диявола. Пізніші списки протиставляли їй доброзичливість. На другому уступі в Данте сидять заздрісники: вони нічого не бачать, як сліпі жебраки в грубих плащах, і спираються одне на одного. Художники давали Заздрості змію або серце, яке вона гризе.