Один із вас видасть Мене

20Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.

21І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.

22І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?

23Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.

24Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

25Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.

17І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.

18І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.

19Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?

20Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.

21Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.

21Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.

22Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!

23І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.

21Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.

22Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.

23Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.

24Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.

25Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?

26Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.

27А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.

28Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.

29Деякі бо думали, — яко ж бо скриньку мав Юда, — що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.

30Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.