Алебастр

Алебастр — м’який дрібнозернистий камінь, часто білий і прозорий на світло, інколи з кольоровими смугами. Алебастр стародавнього світу був здебільшого різновидом кальциту, і добували його передусім в Єгипті. Його легко різати й полірувати, тож із нього робили вази, чаші, статуї й особливо посудини для пахощів і мазей; грецькою така посудина й називалася alabastron. Римський письменник Пліній Старший зауважував, що мазі найкраще зберігаються в алебастрі.

Марко розповідає, що у Віфанії, в домі Симона Прокаженого, незадовго до Пасхи прийшла жінка з алебастровим збаночком «мира нардового, правдивого, предорогого», розбила його й вилила миро Ісусові на голову (Від Марка 14:3). Нард добували з пахучого коріння рослини високих Гімалаїв, і до Середземномор’я він, мабуть, потрапляв з Індії. Дехто з присутніх казав, що його можна було продати «більш ніж за триста денаріїв» (Від Марка 14:5) — це близько річного заробітку наймита, що отримував денарій на день. Лука розповідає про помазання в домі фарисея: жінка принесла алебастрову посудину з миром і помазала Ісусові ноги (Від Луки 7:37–38).