Мідь і бронза

Мідь була одним із перших металів, якими користувалися люди; самородну мідь знали до 4000 року до н. е. Сплав міді з оловом дає твердішу бронзу, і приблизно з 3000 року до н. е. мідь та олово були важливими товарами. Повторення Закону описує землю, «де в горах можна тобі викопувати мідь» (Повторення Закону 8:9), а багатий на мідь Едом опинився під владою Давида (2 Самуїлова 8:14). Єврейська мова має одне слово для міді й бронзи; Куліш звичайно каже «мідь». KJV називає цей метал brass, «латунь», але знаряддя середньої та пізньої бронзової доби (бл. 2000–1200 років до н. е.) виявляються бронзовими; латунь з’явилася пізніше.

Для Соломонового храму Хурам із Тиру, тямущий «у всякій мідяній роботі», вилив горщики, лопатки, чаші й багато іншого в глиняних формах у долині Йордану, між Суккотом і Цартаном (1 Царів 7:13–14, 45–46). З бронзи робили обладунки й зброю: Голіят мав мідний шолом, лускатий панцир і мідні наголінники (1 Самуїлова 17:5–6). З полірованої бронзи з великим вмістом олова робили дзеркала, і вмивальницю скинії зробили з дзеркал жінок (Вихід 38:8; у Куліша вірш передано інакше). У новозавітні часи дрібні монети були бронзові, серед них і дві лепти вдови (Від Марка 12:42), а Павло згадує «Олександра мідника» (2 до Тимотея 4:14).