Розп’яття

32Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,

33І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,

34дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.

35Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.

36І, посїдавши, стерегли Його там;

37і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.

38Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.

39Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,

40і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.

41Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:

42Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;

43Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.

44Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.

21І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.

22І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.

23І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.

24І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.

25Була ж година третя, і розпяли Його.

26І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.

27І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.

28І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.

29І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,

30спаси себе й зійди з хреста.

31Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.

32Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.

26І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.

27Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.

28І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.

29Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.

30Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.

31Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?

32Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.

33І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.

34Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.

35І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.

36Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,

37і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.

38Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.

39Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!

40Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?

41Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.

42І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.

43І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.

17І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.

18Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посерединї ж Ісуса.

19Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хрестї; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.

20Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.

21Казали тодї Пилатові архиєреї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.

22Відказав Пилат: Що написав, написав.

23Тодї воїни, розпявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.

24Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Подїлили одежу мою собі, і на моє платтє кидали жереб. То воїни се й зробили.

25Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдалина.

26Ісус же, побачивши матїр і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.

27Опісля рече ученику: От, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.