Смерть Ісуса

45Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.

46Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?

47Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.

48І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.

49Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.

50Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.

51І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;

52і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,

53і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.

54Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.

55Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.

56Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.

33Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.

34А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?

35І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.

36Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.

37Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.

38І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.

39Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.

40Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,

41що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.

44Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.

45І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.

46І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.

47Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.

48І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.

49Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.

28Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.

29Стояла ж посудина повна оцту; вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.

30Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.