Весільний бенкет

1І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

2Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

3і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

4Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.

5Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

6а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

7Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

8Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

9Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

10І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

11Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;

12і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.

13Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

14Багато бо званих, мало ж вибраних.

15Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.

16Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;

17і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.

18І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.

19А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.

20А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.

21І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.

22І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.

23І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.

24Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.