Скинія

Скинія була переносною святинею — наметом на дерев’яному каркасі. Вихід докладно описує її: стоячі брусся з дерева акації, обкладені золотом, а поверх — десять лляних покривал із блакитної, пурпурової й кармазинової пряжі з витканими херувимами, далі шари з козячої вовни, баранячих шкір, пофарбованих у червоне, і шкіри. Близько 30 ліктів на 10, приблизно 13,5 на 4,5 метра, вона була поділена завісою на Святиню, де стояли світильник, стіл для хлібів показних і кадильний жертовник, і Святе Святих, де стояв ковчег. На подвір’ї, обгородженому лляними запонами, близько 45 на 23 метри, стояли мідний жертовник і вмивальниця.

Будували її майстри на чолі з Бецалелом із коліна Юди та Оголіявом із коліна Дана, і народ приносив так багато, що йому звеліли перестати (Вихід 36:6). Її поставили на другий рік після виходу з Єгипту. У дорозі її несли левити: кегатівці — святі речі, гершонівці — покривала, мерарівці — брусся. Переносні святині знали в Єгипті. У краю намет стояв у Шіло (Ісус Навин 18:1), а згодом у Ґівеоні (2 Хронік 1:3), доки його не замінив храм в Єрусалимі.