Ліра

Kinnor, названий приблизно в 42 місцях, найпевніше, був лірою, а не арфою: унизу дерев’яний резонатор, дві стійки, з’єднані поперечкою, і натягнуті між ними струни з овечих кишок. Скільки він мав струн, невідомо. Багато англійських Біблій, і BSB серед них, часто називають його harp, «арфа», тож «Давидова арфа», найпевніше, була лірою; у Куліша kinnor — здебільшого «гуслі» або «псалтир». Буття називає Юбаля «батьком охочих до гусел та до сопілки» (Буття 4:21), а єгипетський розпис у гробниці в Бені-Хасані, близько 1900 року до н. е., зображує мандрівного семіта з лірою.

Ліра була досить легка, щоб носити її будь-куди. Юний Давид уже славився як вправний музика й грав на ній цареві Саулові, щоб полегшити його тугу (1 Самуїлова 16:23); чи грали плектром, чи просто пальцями, невідомо. Псалми 81:2 кажуть про «милозвучні гуслі й псалтир». На лірі грали на проводах, бенкетах і в процесіях, а не лише в храмі, а у вигнанні, за словами 137 псалма, співці повісили свої арфи на вербах. Ліри ще зображено на юдейських монетах повстання Бар-Кохби (132–135 роки н. е.).