Свято Оновлення

Свято Оновлення згадано в Новому Завіті один раз: була зима, і Ісус ходив у храмі, у Соломоновому притворі (Від Йоана 10:22–23). Свято нагадувало про події II століття до н. е., про які розповідає 1-ша Книга Макавеїв, — вона є в православних і католицьких Бібліях. Селевкідський цар Антіох IV Епіфан заборонив юдейські звичаї і 167 року до н. е. звелів приносити на храмовому жертовнику поганські жертви. Коли Юда Маккавей зі своїми прибічниками знову здобув Єрусалим, священники очистили храм, збудували новий жертовник для всепалень і відновили світильник, стіл і кадильний жертовник.

25 кіслева, близько грудня 164 року до н. е., через три роки після осквернення, знову принесли жертву, і освячення жертовника святкували вісім днів із піснями, гуслями й кимвалами (1 Макавеїв 4:52–56). Юда й зібрання постановили святкувати ці вісім днів щороку. Юдейський історик Йосип Флавій у I столітті н. е. називає свято «Вогні». Пізніший юдейський переказ розповідає про маленький глечик олії, якої вистачило на вісім днів, і вдома запалюють світильники чи свічки — щовечора на одну більше.