Притча про сіяча

1Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.

2І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.

3І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;

4і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.

5Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;

6як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.

7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.

8Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.

9Хто має уші слухати, нехай слухає.

1І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.

2І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:

3Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:

4і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.

5Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.

6Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.

7А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.

8А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.

9І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.

4Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:

5Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.

6А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.

7А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його.

8А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.