Донька Яіра й жінка, що доторкнулася до Його одягу

18Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.

19І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.

20І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:

21бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.

22Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.

23І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,

24рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.

25От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало.

26І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій.

21А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

22І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,

23і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

24І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.

25Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,

26і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,

27почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.

28Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.

29І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.

30І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

31І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?

32І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.

33Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

34Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.

35Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?

36Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

37І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

38І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.

39І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

40І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.

41І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.

42І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

43І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.

40Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всї бо дожидали Його.

41І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.

42Бо дочка єдина була в него лїт дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;

43і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,

44і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.

45І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?

46Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.

47Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз.

48Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.

49Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.

50Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.

51Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр.

52Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.

53І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.

54Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.

55І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.

56І дивувались родителї її; Він же заповів їм нїкому не казати, що сталось.