Ісуса відкидають у Назареті

53І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.

54І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?

55Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?

56хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?

57І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.

58І не зробив там многих чудес через недовірство їх.

1І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.

2І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?

3Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.

4Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.

5І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.

6І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.

16І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.

17І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:

18Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,

19проповідувати рік Господень приятний.

20І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него.

21Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших.

22І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?

23І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї.

24Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.

25По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї;

26та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї.

27І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.

28І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,

29і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.

30Він же, пройшовши серед них, пійшов,