Віра хананейки

21Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.

22Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.

23Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.

24Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.

25Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.

26Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.

27А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.

28Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.

24І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.

25Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.

26Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.

27Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.

28Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.

29І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.

30І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.