Гончар

Глиняний посуд був щоденним начинням стародавнього світу: великі глеки для води, вина, олії й зерна, кухлі, миски, олійні каганці й круглодонні горщики для варіння. Перші посудини ліпили руками, часто з глиняних джгутів, і, можливо, робили їх переважно жінки вдома. Гончарний круг перетворив це заняття на ремесло; найдавніший, знайдений у біблійних землях, походить з Ура, близько 3500–3000 років до н. е. Ранній круг складався з двох каменів: верхній обертався на нижньому, і його часто крутив учень; ножний круг з’явився лише приблизно після 300 року до н. е. Каганці відтискали у формах.

Єремія зійшов до дому гончаря й дивився, як той працює на крузі: коли посудина не вдавалася в його руці, він робив із тієї самої глини іншу (Єремія 18:3–4). Горщики були дешеві й легко билися, і, переїжджаючи, їх рідко брали із собою. Черепки ще знаходили вжиток: ними брали жар або черпали воду (Ісая 30:14) чи шкрябали шкіру, як Йов. Згодом на них писали короткі записки — археологи називають їх остраконами, як листи, знайдені в Лахиші. У глиняних посудинах зберігали й документи (Єремія 32:14).