22І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.
23А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.
24Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.
25У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.
26І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.
27Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.
28Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.
29Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.
30Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.
31Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?
32І як увійшли вони в човен, утих вітер.
33А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.