Найбільша заповідь

34Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

35І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

36Учителю, котора заповідь велика в законї?

37Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

38Се перва й велика заповідь.

39Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

40На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

28І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?

29Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть;

30і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.

31А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.

32І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;

33і що любити Його всїм серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.

34І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І нїхто нїколи не важив ся Його питати.