Притча про злих виноградарів

33Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.

34Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.

35І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.

36Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.

37На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.

38Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.

39І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

40Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?

41Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.

42Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?

43Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.

44І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.

45І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.

46І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.

1І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав.

2І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.

3Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї.

4І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.

5І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.

6Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.

7Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.

8І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.

9Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.

10Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

11Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.

12І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.

9Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.

10І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.

11І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.

12І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.

13Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.

14Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.

15І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?

16Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!

17Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?

18Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.

19І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.