Зцілення розслабленого

1І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город.

2Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелї; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.

3Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.

4І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?

5Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?

6От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!

7І, вставши, пійшов до дому свого!

8Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.

1І знов увійшов у Капернаум через кілька днїв; і розголошено, що Він у господї.

2І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима. І проповідував Він їм слово.

3І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.

4І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений.

5Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.

6Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх:

7Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

8І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших?

9Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.

10От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:)

11Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого.

12І встав зараз, і взявши постїль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.

17І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.

18І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.

19І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.

20І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.

21І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?

22Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?

23Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?

24От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.

25І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.

26І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.