Петро зрікається Ісуса

69Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.

70Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.

71Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.

72І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.

73Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.

74Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.

75І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.

66І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,

67і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?

68Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.

69І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.

70Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.

71Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.

72І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.

54Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.

55Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.

56Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.

57Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.

58А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.

59І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.

60Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.

61І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.

62І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.

25Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї.

26Каже один із слуг архиєрейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним?

27Знов тодї відрік ся Петр, і зараз півень запіяв.