Багатий юнак

16І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?

17Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.

18Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;

19Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.

20Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?

21Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.

22Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.

23Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.

24Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

25Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?

26Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

27Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам?

28Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

29І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.

30Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї — перві.

17І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?

18Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.

19Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.

20Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.

21Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.

22Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.

23І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!

24Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!

25Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

26Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?

27Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.

28І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

29Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,

30та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.

31Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.

18І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.

19Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.

20Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.

21Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.

22Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.

23Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.

24Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!

25Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

26Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?

27Він же рече: Неможливе у людей — можливе у Бога.

28Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.

29Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,

30та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.