Ісус і Вельзевул

22Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.

23І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?

24Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.

25Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.

26І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?

27І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.

28Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.

29Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його?

30Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.

20Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба зʼїсти.

21І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.

22А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.

23І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?

24І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.

25І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.

26І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.

27Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.

14І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.

15Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяє біси.

16Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.

17Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе роздїлившись, пустїє; і господа — проти господи, падає.

18Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, як устоїть царство його? Бо кажете, що Вельзевулом виганяю біси.

19Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть.

20Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.

21Коли ж сильний, вʼоружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.

22Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужає його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздає здобич його.

23Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.