Хлопець із нечистим духом

14І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:

15Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.

16І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.

17Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведїть менї його сюди.

18І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.

19Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самотї: Чом не змогли ми вигнати його?

20Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцїй горі: Перейди звідсїля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.

14І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.

15І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.

16І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?

17І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.

18І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.

19Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.

20І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.

21І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.

22І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.

23Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.

24І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.

25Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.

26І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.

27Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.

28І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.

29І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.

37Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.

38І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.

39І ось дух хапає його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.

40І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.

41І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.

42Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.

43Зʼумляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх: