Преподобний Іларіон Новий, з обителі Далматської

Іларіон, син каппадокійця, що служив при імператорському столі, у двадцять років став ченцем і приєднався до Далматського монастиря поблизу Константинополя, де був учнем Григорія Декаполіта. Десять років він працював у монастирському саду й узяв за зразок Іларіона Великого, звідси його ім’я, «Новий». Проти своєї волі його було зроблено священником, а за наполяганням патріарха Никифора — ігуменом.

За імператорів-іконоборців Лева V і Феофіла його били, ув’язнювали в кількох монастирях і заслали на острів Афузію. Між гоніннями одна побожна жінка ховала його у своєму маєтку; там, каже його Житіє, він бачив, як душу Феодора Студита несли на небо. Коли 843 року імператриця Феодора відновила ікони, він повернувся до свого монастиря й помер через три роки, 845 року.