Мучениці Віра, Надія, Любов і мати їхня Софія

Віра, Надія і Любов були дочками вдови на ім’я Софія (це ім’я означає мудрість) у Римі за імператора Адріана, і мали дванадцять, десять і дев’ять років. За їхнім Житієм, правитель Антіох доніс на них як на християнок, які не приховували віри, і імператор наказав привести всіх чотирьох. Дівчатка відмовилися приносити жертву Артеміді.

Житіє розповідає про жахливі тортури, які дівчатка пережили з неприродним спокоєм, і каже, що кожну нарешті обезголовили, старшу першою. Софія поховала їх за містом і, за переказом, померла через три дні біля їхньої могили. Дати невпевнені: календар називає близько 137 року, але деякі вчені вважають, що в історії є легендарні елементи.