Святитель Сава, архієпископ Сербський.

Сава, народжений Растком, був наймолодшим сином Стефана Немані, правителя Сербії. Підлітком він таємно залишив двір батька заради гори Афон і став ченцем; пізніше до нього там приєднався батько, ставши ченцем Симеоном. Разом вони відновили занедбаний монастир Хіландар і зробили його сербським домом, і Сава написав статут для його ченців.

1219 року в Нікеї, де після падіння Константинополя під хрестоносцями жили візантійський імператор і патріарх, Сава був висвячений першим архієпископом самоврядної Сербської Церкви. Він організував її єпархії та написав перші сербські Житія. Повертаючись зі свого другого паломництва до Святої Землі, він помер у Тирнові, болгарській столиці, у січні 1236 року. Його мощі було відвезено до Мілешеви; 1594 року османи спалили їх на пагорбі Врачар у Белграді, де нині стоїть його великий храм.