Священномученик Вавила, єпископ Великої Антіохії, і з ним троє отроків: Урван, Прилидіан, Епполоній і мати їхня Христодула

Вавила був єпископом Антіохійським і помер близько 250 року під час гоніння Деція. У Житії, розказаному Димитрієм Ростовським, імператора названо Нумеріаном: після того як імператор приніс ідолам кров невинного хлопчика, Вавила зупинив його біля дверей церкви й не пустив його.

Пізніше його було заарештовано разом із трьома хлопчиками, яких він навчав, Урваном, Прилидіаном і Епполонієм, віком дванадцяти, дев’яти й семи років, та їхньою матір’ю Христодулою. Хлопчики відмовилися приносити жертви, і їх побили. На місці страти Вавила звелів обезголовити хлопчиків першими, щоб жоден із них не похитнувся, і тоді схилив власну шию, просячи поховати його в кайданах. У четвертому столітті його мощі перенесли до передмістя Дафни поблизу Антіохії.