Святитель Григорій Богослов, архієпископ Константинопольський.

Григорій народився близько 329 року поблизу Назіанза в Каппадокії; його батько, також Григорій, став єпископом міста завдяки впливу своєї дружини Нонни. Він навчався в Кесарії, Александрії та Афінах, де став нерозлучним другом Василія Великого. Він прагнув тихого життя молитви й науки, але батько висвятив його на священника майже силоміць, а Василій зробив його єпископом Сасим, невеликої поштової станції, яку він називав курним роздоріжжям і ніколи по-справжньому не керував.

379 року його покликали до Константинополя, де аріанська партія тримала всі церкви, і він проповідував у невеликій каплиці, яку назвав Анастасією, «Воскресінням». Там він виголосив свої п’ять «Богословських слів» про Трійцю, що принесли йому ім’я «Богослов». 381 року він якийсь час головував на Другому Вселенському соборі, потім склав кафедру й повернувся до Каппадокії, де писав вірші до смерті близько 389–390 років.