Мученики Лукілліан, Клавдій, Іпатій, Павло, Діонісій і мучениця Павла-діва

Луциліан був літнім поганським священником, що жив поблизу Нікомидії за імператора Авреліяна. У старості він став християнином і потягнув за собою інших, доки на нього не донесли правителю Сильвану, і його катували та кинули до в’язниці. Там він зустрів чотирьох молодих християн, Клавдія, Іпатія, Павла і Діонісія, і підбадьорив їх. За їхнім Житієм, усіх п’ятьох було кинуто в піч, і вони вийшли неушкодженими. Потім їх відправили до Візантії на страту: чотирьох юнаків обезголовили, а Луциліана прибили до хреста.

Павла, сирота-християнка з достатком, підкупила стражників, щоб ті приносили в’язням їжу й одяг та перев’язували їхні рани, і вона поховала юнаків. Пізніше й її судили перед Сильваном і обезголовили у Візантії, на тому місці, де помер Луциліан, близько 270–275 років.