Пісня Давида про визволення

1І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:

2Господь — скеля моя у тїснотї моїй, захищає — рятує.

3Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.

4Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.

5Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.

6Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.

7І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.

8Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.

9Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.

10Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;

11Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.

12Обгорнувся-закутавсь у шату — у тьму водяну, в чорну хмару.

13Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;

14Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.

15Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.

16І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.

17І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих

18Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.

19Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,

20На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.

21І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.

22Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.

23Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.

24Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.

25І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.

26З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.

27З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.

28Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.

29Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.

30Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.

31Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;

32Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?

33Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,

34Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;

35Робить з рук моїх він самосїка-меча, з пліч — мідяного лука.

36І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.

37І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.

38Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,

39І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.

40Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,

41Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.

42І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.

43Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.

44Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.

45Люди — народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.

46Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.

47Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,

48Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,

49Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!

50Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.

51Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.

1Проводиреві хора: Від раба Господнього Давида, котрий сьпівав слово піснї сієї до Господа, як Господь ізбавив його з рук ворогів його і з рук Саула. І сказав він: Люблю тебе, Господи, сило моя!

2Господь скеля моя, і ізбавленнє моє; мій Бог, моє прибіжище, на него вповати му. Він щит мій і ріг мого спасення, башта моя високая.

3Покличу Господа, котрому належиться слава, і від ворогів моїх спасуся.

4Обгорнули мене муки смертні, злякали мене потоки погибелї.

5Пута пекольні обняли мене, сїти смертні обхопили мене.

6В тїснотї моїй заквилив я до Господа, і благав Бога мого; він почув з храму свого голос мій, і благаннє моє дійшло до слуху його.

7Захиталась тодї і задрожала земля, тремтїли підвалини гір і хитались, бо запалав він гнївом.

8Бухнув дим із нїздер його, і вогонь пожираючий посипався із уст його, углє паляще бурхало з него.

9Нахилив небеса, і спустився на землю, і стала чорна хмара під ногами його.

10І возсївши на херувима, прилетїв, і вознїсся на крилах вітряних.

11Темряву зробив своїм покровом, наметом кругом себе — темряву вод, густі воздушні хмари.

12При сяєві блискавок його пересунулась перед ним густа його хмара, і посипались гряд і углє огнисте.

13І загремів Господь на небесах, і Всевишнїй підняв свій голос — гряд і углє паляще.

14Пустив стріли свої, і розігнав їх, і метнув блискавками, і заколотив їх.

15І зявились зливні потоки, і підвалини сьвіта розкрились від грізного голосу твого, Господи, від лютування гнїва твого.

16Він простер руку з високостї, і, вхопивши, витяг мене з поводї великої.

17Він вирятував мене від сильного ворога мого і від ненависників моїх, були бо вони дужші від мене.

18Вони запопали мене в день нещастя мого, та Господь був підпорою моєю.

19Випровадив мене на простір, і визволив, бо вподобав мене.

20Віддав менї Господь по правдї моїй, по чистотї рук моїх нагородив мене.

21Бо державсь я на дорозї Господнїй, і не відступив, як безбожний, від Бога мого.

22Бо всї заповідї його були передо мною, і від приказів його я не відхилився.

23Я був правий перед ним, і стеріг ся робити кому кривду.

24І Господь віддав менї по правдї моїй, по чистотї рук моїх перед очима його.

25Для милосердного ти являєшся милосердним; для чоловіка звершеного — звершеним.

26Для чистого являєшся чистим, а від лукавого — ти одвертаєшся.

27Ти бо спасаєш народ бідолашний, і принизуєш очі гордих.

28Бо ти запалюєш сьвітильника мого; Господь, Бог мій, просьвітить темряву мою.

29Бо з тобою піду на роту, з Богом моїм проберуся через мури.

30Дороги Божі праві; слова Господнї чисті; він щит для всїх уповаючих на него.

31Бо хто Бог, кромі Господа, і хто скеля, як тілько Бог наш.

32Бог, що підперезує мене силою, і рівняє для мене дорогу.

33Робить мої ноги, як в ланї, і ставить мене на висотах моїх.

34Навчає руки мої до бою, і напинати зелїзного лука.

35Ти дав менї щит спасення твого, і правиця твоя піддержувала мене, і милість твоя зробила мене великим.

36Ти дав простір стопам моїм, і ноги мої не спотикнулись.

37Погнався я за ворогами, і здогонив їх, і не вернувся, доки не знищив їх.

38Розбив їх, і не змогли встати; полягли під ногами моїми.

39І ти підперезав мене силою до бою, кинув під ноги мої тих, що проти мене встали.

40І ти віддав менї хребти ворогів моїх, і тих, що ненавидять мене, я знищу.

41Підняли вони зойк, — та не було кому рятувати їх, — до Господа, а він не вислухав їх.

42І я розбиваю їх як порох перед вітром; як сьміттє з улицї, викинув їх.

43Ти спас мене від бунту людей, ти поставив мене головою над народами, менї служить народ, котрого не знав я перше.

44Почувши тілько, вже стали послушними менї; сини чужоземні піддались менї, піддобруючись.

45Сини чужоземні злякались, і тремтїли в замках своїх.

46Господь жиє, і благословенна будь моя скеля, і нехай буде прославлений Бог мого спасення!

47Бог, що дав менї помститись, і покорив менї народи,

48Що спас мене від ворогів моїх; ба й піднїс мене над ними, що встали проти мене; від чоловіка розбишаки збавив мене.

49За се, Господи, воздам хвалу тобі між народами, і сьпівати му псальми імени твоєму.

50Ти бо дав велику підмогу і спасеннє цареві, і надїлив милостю помазаньця свого Давида і рід його по віки.